Просянський ліцей

У 1913 році в залізничному будинку було організовано школу, в якій навчалося близько ЗО дітей, а вчителем був у ній виходець із сім'ї кріпаків дехто Бібо. Жителі селища прагнули, щоб їхні діти були освічені, але приміщення школи не було. Наймалася хатина, в якій з однієї сторони проживав господар хати, а в другій половині, через сіни, навчалися діти. Їх було мало, і тільки хлопчики. Дівчатка на той час не навчалися. Діти писали на грифельних дошках. На папері − гусячим пером, а пізніше − мета­левим пером.

Нелегко було навчати дітей у таких умовах, але батьки хотіли, щоб їхні діти вчилися грамоти. Книги, зошити, грифельні дошки учні купляли за власні кошти. Навчання прово-дилося слов'янською та російською мовою. Сторожа та техпраців-ників у школі не було. Прибирали приміщення, протоплювали грубки самі учні.

Довгим був шлях до будівництва хоч невеличкої школи. Та Просяна розросталася, розширювався завод, з'являлися нові підприємства, збільшувалася кількість населення. Біля заводу шамотних виробів з'явилася в 1935 році школа-семирічка, яка у 1936 році реорганізувалася у середню.

Йшов 9-ий повоєнний рік. Зростало, розбудовувалося селище, зростала кількість його жителів. Щороку все більше учнів приходило до школи. Приміщення стало замалим.

Тоді молодий завідуючий відділом освіти Прибор Іван Григорович домагався будівництва у Просяній середньої школи. Будівництво завершилося за один рік.

1 вересня 1954 року Прибор Іван Григорович − перший директор новозбудованої школи − разом із невеликим педколективом розпочали заняття.

Педагогічний колектив з перших днів навчання намагався змістовно організувати навчальний процес. Класні керівники оформляли класні кутки, слідкували за чергуванням у своїх класах, виготовляли нашивки для чергових. Директор школи слідкував за дотриманням дисципліни учнів та вчителів. Наказом директора по школі учителі, що йшли на уроки, негайно виходили з учительської по дзвінку і стояли біля дверей класу, в якому вони мали провести наступний урок, зустрічаючи учнів, аж доки останній учень не зайде до класу. Учитель з уроку виходив останнім, провівши попереду в коридор усіх учнів, окрім чергових. Черговий учень обов’язково повинен був мати нашивку з надписом класу, що чергував. Учитель не повинен був затримувати учнів на уроках, а відпускати негайно по дзвінку. Чергові вчителі по дзвінку були в коридорі, на подвір’ї і організовували з учнями дозвілля. В цілях боротьби за високу успішність в школі всі класні керівники

(5-10 кл.) оформляли класні табелі, а також табелі санітарного стану, які щодня поповнювали оцінками , що їх одержували учні класу. Щотижня проводилися підсумкові лінійки, на яких визначали переможців і нагороджували перехідними вимпелами.

З 1956 року наша школа займає одне з перших місць в районі з організації навчально-виховної роботи. Про роботу нашої школи склалася хороша громадська думка не лише в селищі Просяна,а і за його межами.

Педагогічний колектив провів значну роботу по підвищенню ефективності уроку. Класні керівники перевіряли успішність свого класу, виявляли, кому загрожує негативна оцінка за чверть і організовували з цими учнями заняття різними методами, а саме: залучаючи вчителів, кращих учнів свого класу, учнів старших класів, ланкових, загонових вожатих. За прийняття активної участі в художній самодіяльності школи та за хорошу підготовку до олімпіади дирекція школи виносила учням подяки із занесенням в особові справи.

В 50-60 роки минулого століття в школах району велика увага приділялася спортивній, культурно-масовій роботі.

Обов’язковим елементом спортивних змагань були акробатичні вправи. Їх організаторами були вчителі фізкультури Борисов Георгій Миколайович, Василенко Іван Федорович, Фесун Микола Гордійович.

25 червня 1955 року відбувся перший випуск учнів, що закінчили школу.

З 1955 року школа вийшла на 1 місце серед інших шкіл району з багатьох показників. Колектив з художньої самодіяльності школи займав на оглядах лише перші місця, а 1958 році відстояв честь району на обласному фестивалі.

З часу роботи школи учнями посаджено тисячі декоративних, сотні фруктових дерев, десятки тисяч кущів. Тільки в 1960 році учнями школи посаджено 700 декоративних дерев, 50 фруктових та 3000 кущів. Ці насадження діти старанно доглядали і поливали.

Протягом 50-ти років учні школи подавали посильну допомогу колгоспу «Україна» - працювали на току, в саду , на городі та в полі. Весною діти прополювали бур’яни в саду та в полі. В полі - кукурудзу, соняшник, буряк. Влітку – збирали городину та яблука, восени на току перебирали початки кукурудзи та чистили буряк.