Бурштинський ліцей ім. О. Басараб

15 червня 1962 року почалось будівництво Бурштинської ДРЕС (тепер – ТЕС). У зв'язку з прибуттям в Бурштин великої кількості будівельників і енергетиків виникла потреба будівництва нової школи для навчання їхніх ді­тей. У січні 1965 року була закладена перша цеглина під навчальний корпус школи. Фактично будівництво розпочалось у березні 1965 року.

Житлово-будівельна бригада під керівництвом Казимира Островського, яка зобов'язалась здати школу на 964 учнівських місць до початку нового навчального року, напружено працювала в три зміни. В серпні залишалось ще дуже багато роботи. Спрацював поширений в той час спосіб будівництва — «штурмівщина». На допомогу будівельникам прийшли майбутні учні-старшокласники, вчителі та батьки. 13 серпня було завершено будівництво третього поверху головного корпусу школи.

1 вересня 1965 року вулиці селища розцвіли яскравими букетами осінніх квітів. Діти в супроводі батьків поспішали в нову школу, яка мала стати для них другим домом.

О 8 годині 30 хвилин розпочався мітинг, присвячений відкриттю Бурштинської середньої школи № 2. Проте школа ще не була повністю укомплектована меблями, облад­нанням. Протягом вересня продовжували завозити і встановлювати шкільні меблі, упорядковувати територію. До виконання цих робіт був залучений весь шкільний колектив. Протягом першого тижня роботи формувалися кла­си, педагогічний колектив. До кінця вересня школа була повністю готова до роботи.

30 вересня 1965 року державна комісія підписала акт прийому в експлуатацію школи на 964 учні. Цього ж дня акт був затверджений вико­навчим комітетом Галицької районної Ради депутатів трудящих (рішення № 299 від 30.09.1965 p.). Згідно з цим актом експлуатація будівлі школи була доручена житлово-комунальному відділу Бурштинської ДРЕС. Замовником будівництва (засновником школи) була Бурштинська ДРЕС. Таким чином, в школи є два «дні народження»: фактичний – 1 вересня 1965 року, юридич­ний – 30 вересня 1965 року.

Етапи розвитку школи

Повна назва школи на день відкриття була такою: Бурштинська середня трудова політехнічна школа № 2 з виробничим навчанням з ро­сійською мовою навчання. У статистичних звітах вказується, що навчання в школі прово­диться російською і українською мовами. Діловодство велося російсь­кою мовою. В школі проводилась підготовка учнів з автосправи (в середній трудовій політехнічній школі передбачалось навчання учнів з певних профе­сій).

На перший день роботи в школі налічувалось 463 учні, було сформо­вано 18 класів. У класах з російською мовою навчання налічувалось 311 уч­нів, у класах з українською мовою навчання - 152.

Учні прибували з різних кінців тодішнього Радянського Союзу. Серед них були росіяни, українці, білоруси. Най­важливішим завданням педагогічних працівників було формування учнівсь­кого колективу, дотримання учнями єдиного режиму, культури поведінки.

Формування колективу розпочали із реалізації в школі єдиної системи категоричних, строго обумовлених вимог. Вони були розроблені на виробничій нараді і являли собою перелік пунктів, як повинен поводитись кожний учень в класі, коридорі, вестибулі, їдальні, на вулиці, у громадських місцях. Поведінка учнів обговорювалась на шкільних лінійках.

Точніше і свідоміше стали виконуватися ці вимоги, коли самих учнів залучили до контролю за їх виконанням. Цьому сприяла чітка система чергування учнів по школі і в класі, змагання між учнями та учнівськими колективами і організаціями, вечори, ранки, туристично-краєзнавча робота, робота слідопитів, суспільно корисна праця, тобто всі види діяльності, у якій найефективніше проявляються самостійність та ініціатива учнів.

У 1966 році відбувся перший випуск учнів десятого класу. Кількість учнів у школі постійно збільшувалась і з 1966 року ввели другу посаду заступника директора з навчально-виховної роботи.

Повна назва школи практично не використовувалася, і з 1970 року вона стала коротшою: Бурштинська середня школа № 2.

Протягом 1966-1970 років педагогічний колектив посилено працював над створенням і зміцненням матеріальної бази навчальних кабінетів. З метою вивчення і запозичення досвіду роботи за кабінетною системою інших шкіл, обладнання кабінетів вчителі виїжджали в різні райони області, міста України.

До 1970 року педагогічний колектив школи домігся помітних результатів у навчально-виховній роботі, оформленні навчальних кабінетів. Навчальні кабінети були оснащені найновішим на той час обладнанням. У всіх початкових класах були встановлені зручні парти, в яких можна було змінювати кут нахилу і висоту підйому робочої поверхні.

Бурштинська ДРЕС була базовим підприємством школи і надавала відчутну допомогу в обладнанні навчальних кабінетів, проведенні ремонтів. Базове підприємство школи повинно було щороку звітувати перед районною владою з питань допомоги, безоплатно наданої школі. Отримувала школа шефську допомогу і від колгоспів «Дружба», «Україна».

У 70-их роках школа стала провідною в районі за якістю і резуль­тативністю навчально-виховного процессу. У 70-их роках в школу кожного року часто приїжджали директори шкіл, методисти, слухачі курсів підвищення кваліфікації, делегації з багатьох шкіл області і навіть з Росії для вивчення і за­позичення досвіду роботи педагогічного колективу, ефективна робота якого, глибокі знання учнів школи були відзначені на колегії Міністерства освіти у 1978 році.

Вчителька англійської мови Кащишин Марія Василівна, класні керів­ники організували листування учнів з їхніми ровесниками з Росії, Молдови, Білорусії, Литви, Латвії, Казахстану, Азербайджану, Польщі, Німеччини, Монголії. Діти ділилися новинами про успіхи у навчанні, особистими мрія­ми і прагненнями, своїми враженнями про рідні міста і села. Шкільний хімічний кабінет зайняв перше місце в обласних змаганнях хімкабінетів; бібліотека стала переможцем Всесоюзного громадського огляду бібліо­тек; за успіхи в спор­тивно-масовій роботі школа утримувала перехідний Черво­ний прапор райвно; геогра­фічний гурток, учасник ре­спубліканських змагань юних географів, тричі посилав своїх переможців то в Ялту, то в Харків.

Відгукнувшись на зак­лик волгоградських вчите­лів «Кожному уроку — відмінну підготовку, суча­сні методи, високу якість», педагоги неодноразово на науково-теоретичних конфе­ренціях, педагогічних та виробничих нарадах, ме­тодичних об'єднаннях об­говорювали кращий досвід вчителів країни, вчилися на позитивних прикладах. Методоб'єднання на ос­нові найновішої літерату­ри розробили і оформили на планшетах основні ви­моги до сучасного уроку, дотримання яких є обов'я­зковим для кожного вчи­теля.

Шкільний хор під керівництвом учителя музики, самодіяльного композитора Коваля Ярослава Ми­рославовича став лауреатом республіканського огляду-конкурсу хорових колективів. Традиція високопробності хорового співу учнів школи збереже­на до цього часу.

У 1984 році розпочалася реформа загальноосвітньої і професійної школи. Добре організований педагогічний колектив успішно виконував нові завдання, які ставила реформа перед школою. У кінцевому випадку реформа так і не була проведена до кінця через недостатнє фінансування. З цієї причини в школі не можна було створити умови для повноцінної роботи груп продовженого дня, для організації змістовного дозвілля учнів.

У 1986 році директором школи було призначено Мороза Петра Дмитровича, заступником директора з навчально-виховної роботи – Дмитріва Івана Степановича. Школа ввійшла в період демократизації управління, перебудови і гласності, задекларованих тодішньою владою. Директор школи повинен був звітувати про свою роботу перед колективом. Після призначення нового керівництва школою відділом освіти було проведено анкетування педколективу для оцінки ефективності та доцільності таких змін.

Обов’язковим у школі було проведення політзанять для працівників. Навіть питання навчально-виховного процесу не контролювалися з боку партійних і радянських органів так, як проведення цих занять. Користь від них була одна – вчителі мали змогу практично удосконалювати свої вміння проводити і брати участь у дискусії, диспуті, полеміці, висловлювати і аргументовано захищати свою думку та ін..

На той час в школі назріла потреба в якісних змінах матеріально-техні­чного забезпечення навчально-виховного процесу, осучаснення зовнішнього вигляду шкільних будівель, удосконалення матеріальної бази навчальних ка­бінетів. З 1987 року почалась заміна застарілого обладнання новим. У ряді навчальних кабінетів було встановлено нові учнівські столи та стільці, учнів­ські парти в початкових класах замінено столами, в ряді приміщень встанов­лено мебельні стінки нового зразка. Дещо освіжило фасад школи силікатне фарбування. Фінансування всіх ремонтних робіт та придбання обладнання здійснювалося з бюджету селищної ради та за рахунок коштів базового підприємства – Бурштинської ТЕС.

Важливим було підтримання, збереження і розвиток кращих традицій, які сформувалися в колективі. Під час предметних тижнів дальше практикувалося проведення громадських оглядів знань учнів. Ця форма роботи сприяла підвищенню відповідальності школярів за своє навчання, оскільки демонструвати свої знання потрібно було не тільки перед однокласниками, але й батьками, вчителями, учнями інших класів.

Важливими для зміцнення колективу, організації відпочинку вчителів були поїздки в різні місця, організовані профспілковим комітетом.

Школа підтримувала зв’язки з ветеранами Темрюкської дивізії, яка визволяла наш край від німецько-фашистських загарбників. Грузини були частими гостями у школі.

У 1987 році вчителька математики Товста Г.О. обладнала навчальний кабінет, створивши умови для використання закупленого комплекту мікрока­лькуляторів. У 1988 році в школі було встановлено комп’ютерний клас, обладнаний КУОТ «Корвет». У переобладнанні навчальних кабінетів школі допомогли праців­ники Бурштинської ТЕС, які якісно виконали всі налагоджувальні роботи і забезпечили роботу обчислювальної техніки та її обслуговування.

Інтенсивно поповнювалась і поновлювалась матеріальна база навчальних кабінетів. Однак в обласному магазині унаочнення відчувався дефіцит найпотрібніших хімічних реактивів, достатнього асортименту інструментів для шкільних майстерень, якісних сучасних технічних засобів навчання.

Відчутну допомогу в забезпеченні школи матеріалами для трудового навчання, інструментами і приладами продовжувала надавати Бурштинська ДРЕС. Кожного року школа укладала договір з електростанцією (як з базовим підприємством школи), в якому передбачались конкретні заходи з матеріального забезпечення школи, проведення ремонтів та обладнання шкільних приміщень, допомога (в тому числі кадрова) в організації гурткової роботи.

З ініціативи відділу освіти (завідуючий відділом Соколовський П.Й.) був організований хор працівників освітніх установ Бурштина. Керівником хору був учитель музики Коваль Я.М.

Свято рідної мови у 1989 році було особливим. Проходило воно у шкільній актовій залі. До проведення свята були залучені викладачі Бурштинської музичної школи. Актова зала була переповнена і не могла вмістити всіх батьків, жителів Бурштина, які прийшли на свято. Це був перший у селищі захід такого спрямування і такого масштабу. Присутні в залі дружно підхоплювали виконувані українські патріотичні пісні, і в багатьох очі блищали від сліз.

Поповнена матеріальна база навчальних кабінетів, спортивної зали, майстерень, придбана нова аудіотехніка. Відчутну допомогу школі в підготовці до нового навчального року знову надала Бурштинська ДРЕС.

Наступив період занепаду соціалістичної економіки, коли грошей було багато, але за них не було що купити. Побутові товари, одяг, взуття і т.п. розподілялись районною владою по підприємствах і установах в дуже обмеженій кількості. В школі розігрували «лотерею», щоб розподілити виділені товари, оскільки попит на них значно перевищував можливості придбання.

У таких умовах у 1990 році почалося влаштування шатрового даху шкільних будівель за проектом В. Крука. Селищна рада виділила необхідні кошти. Важко було знайти як матеріали, так і виконавця робіт. Ділове дерево шукали в колгоспах, звозили для розпилювання в с. Насташине. Вчителі-чоловіки розпилювали дерево, вантажили і завозили в школу. Шиферні цвяхи знайшлися аж в Бібрці Львівської області. Всі підготовчі роботи були проведені господарським способом, а влаштування даху – кооперативом «Карпати», утвореним при будівельно-монтажному управлінні Бурштинської ДРЕС.

1990 рік став вирішальним у визначенні напряму подальшого розвитку школи, фактичним початком нового етапу функціонування всієї системи освіти. Школа впевнено ступила на шлях свого національного самовизначення. 1 вересня 1990 року учні, студенти, педагогічні працівники всіх навчальних закладів Бурштина вийшли на стадіон «Енергетик», де о. Б. Демків провів обряд освячення початку нового навчального року. Школа поверталась до віковічних традицій українського народу, до яскраво вираженого національного колориту при відзначенні знаменних дат.

У незалежній Україні

1 вересня 1991 року розпочався перший навчальний рік в умовах незалежної України. До початку навчального року школу прикрасив шатровий дах. Кооператив «Декор» виконав капітальний ремонт і художнє оформлення актової зали (їдальні).

Для школи це був складний рік, бо весь навчальний процес потрібно було наповнювати новим змістом, який ще не був сформований. Існуючі навчальні підручники не відповідали умовам. В особливій ситуації опинились вчителі історії, мов і літератур, які змушені були самостійно вносити корективи до навчальних програм. Зміни були внесені в систему виховної роботи. Вже в процесі роботи давалися рекомендації щодо вивчення навчальних предметів гуманітарного циклу, використання наявної бази шкільної бібліотеки.

З 1992 року школа була перейменована на Бурштинську загальноосвітню школу І-ІІІ ступенів № 2 Галицького району Івано-Франківської області відповідно до вимог прийнятого Закону України «Про освіту».

Кооператив «Декор» художньо оформив шкільний вестибуль у національних колоритах.

У навчально-виховному процесі необхідно було здійснити диференціацію навчання, оскільки стало очевидним, що навчати всіх дітей за єдиним навчальним планом, єдиними підручниками і навчальними посібниками не можна. Закон України «Про освіту», діючі на той час нормативні документи, навчальні плани давали можливість навчати дітей, орієнтуючись на розвиток їхніх природних здібностей. Попередньо погодивши свої дії з відділом освіти, дирекцією Бурштинського енергетичного технікуму, школа провела підготовчі роботи до відкриття гімназійних класів. Були укладені договори про співпрацю з Львівським політехнічним інститутом, Львівським державним університетом, Тернопільським інститутом народного господарства, Івано-Франківським педагогічним інститутом, Івано-Франківським інститутом нафти і газу, які передбачали пільговий прийом на навчання випускників гімназійних класів, участь викладачів вузів у роботі гімназійних класів.

У перші роки незалежності України школу відвідували гості - працівники системи освіти Канади, Великобританії. Вони ознайомлювалися з роботою школи, відвідували уроки, ділились своїми враженнями та досвідом роботи і, звичайно, йшли до дітей з подарунками.

1995-1996 роки були складними для працівників школи. Невиплати заробітної плати досягли такого рівня, що у квітні 1996 року вчителі змушені були вдатися до страйку як до форми боротьби за свої законні права. В актовій залі збирались представники профспілкових комітетів навколишніх шкіл для узгодження своїх дій. З 1 квітня 1996 року розпочали страйк учителі Бурштинських, Дем'янівської, Слобідської, Задністрянської шкіл. Напередодні страйку освітяни виступили із зверненням до краян району, яке прозву­чало в передачі Бурштинської телекомпанії «РАІ», і висунули три вимоги, які районна державна адміністрація не змогла, та й не спроможна була (через відсутність коштів) задово­льнити. Освітяни вдалися до крайніх методів боротьби – пікетування районної дер­жавної адміністрації, яке відбулося 2 квітня. До піке­туючих учителів з Бурштина, Дем'янова, Слободи, при­єдналися вчителі Залуквянської та Галицької № 2 шкіл.

...Школа вступала у своє четверте десятиліття. Початок 1996/1997 навчального року був особливим. Справа в тому, що ще з 1988 року була створена рада школи, але важко було домогтись її повноцінного функціонування. У вересні 1996 року головою ради школи був обраний Громко Ярослав Андрійович, заступник директора Бурштинської ТЕС з капітального будівництва. Рада під його керівництвом фактично виконувала функції опікунської ради, що було дуже важливо в умовах відсутності кошторису витрат на утримання школи. Громко Я.А. особисто вирішував питання зміцнення матеріально-технічної бази школи, проведення ремонтів приміщень, системи опалення та водопостачання. Рада школи затвердила умови оренди шкільних приміщень, яка стала практично єдиним джерелом надходження коштів для проведення поточних ремонтів приміщень та обладнання.

У 1997/1998 навчальному році, як і в попередні роки, успішно виступили шкільні команди на районних предметних олімпіадах, здобувши 18 призових місць (Бурштинська ЗОШ № 3 – 13, Бурштинська гімназія – 7 призових місць). 8 учнів школи стали учасниками ІІІ етапу Всеукраїнських учнівських олімпіад (для порівняння – учасниками обласних олімпіад були 2 учні Бурштинської гімназії. Початок 1998/1999 навчального року був особливим в історії школи. Вперше школа розпочинала навчальний рік без жодного класу з російською мовою навчання. Відповідні зміни були внесені в статут школи.

У 2001 р. Головою ради школи був обраний Хом’як Олег Петрович, заступник директора КФ «Домобудівник» (тепер – директор). Робота ради школи була спрямована на залучення батьків, громадськості до вирішення проблем матеріального забезпечення навчально-виховного процесу. Шляхом залучення додаткових коштів за рахунок добровільних пожертвувань, оренди приміщень протягом трьох років були забезпечені меблями 11 навчальних кабінетів, проведено ремонт обладнання. Шкільні меблі виготовляли власними силами із закуплених комплектуючих.

У 2003 році власними силами впорядковано бетонні доріжки (викладені бордюри), відремонтовано вхідні сходи, частково оновлено цоколь будівлі. Техпрацівники ручним способом демонтували бетонний поміст об’ємом 22 куб. м, чого не зміг зробити екскаватор...

У 2004 році місто Бурштин відзначало своє 450-річчя. При підготовці до ювілею було облаштовано плиткою шкільне подвір’я, виготовлено частину шкільної огорожі. Значну допомогу у підготовці школи до ювілею міста та до власного 40-річчя надала Бурштинська ТЕС. Вступивши у своє п’яте десятиліття, педколектив школи продовжує працювати над формуванням свідомого громадянина України, використовуючи для цього різноманітні форми і методи, закладені в Концепції виховання дітей та молоді в національній системі освіти.

Починаючи з 2006 р., в школі було створено нову модель учнівського самоврядування - «Дитяча республіка». Вперше було проведено вибори Президента школи й голови учнівського парламенту таємним голосуванням усіх учнів 5-11 класів. Цьому передували передвиборча агітація, виступи перед учнівськими коллективами з пропозиціями щодо покращення умов навчання і виховання учнів. Важливим принципом діяльності ДР стали слова «Самі вирішили, самі зробимо, самі відповідаємо».

Окремої уваги заслуговує робота гуртків художнього спрямування. На оглядах художньої самодіяльності школа завжди була в числі призерів, а шкільний хор під керівництвом Я.М. Коваля, неодноразово був учасником обласного заключного огляду. У 2007 році в районі вперше почули чарівні голоси учениць школи, майбутніх кращих солістів району й області Аліни Чабан та Ірини Братини. Їхній дует «Дві скрипки» був учасником обласного гала-концерту. Результатом цієї співпраці стала ідея встановлення на подвір'ї школи пам’ятника першій національній героїні України Ользі Басараб. Ініціаторами його спорудження стало Братство вояків ОУН-УПА Галицького району, товариство політв'язнів та репресованих, а також філія «Союзу українок» м. Бурштина, яка з 2002 року носить ім'я героїні Ольги Басараб. Одним із варіантів місця встановлення пам'ятника пропонувалась урочиста площа подвір'я Бурштинської ЗОШ № 2. Основний аргумент – розміщення школи в центрі міста. Спільним рішенням комісії , в складі якої були представники школи – директор Мороз П.Д. та заступник директора школи з виховної роботи Ільницький І.М., - було прийняте виважене рішення встановити пам'ятник на урочистій площі навчального закладу. Про це свідчить рішення депутатів міської ради на сесії від 6 березня 2008 року № 09/18-08 та липневої 2008 року № 11/20-08. Було створено оргкомітет, до складу якого увійшов Ільницький І.М. Заступник директора школи з виховної роботи неодноразово виступав по місцевому телебаченні «РАЇ», ознайомлював громадськість з біографією О.Басараб та її діяльністю. До збору благодійних коштів для спорудження погруддя долучалися всі підприємства та організації не тільки міста, але й Галицького та Рогатинського районів. Колектив школи також брав активну участь в цьому.

Урочисте відкриття пам’ятника відбулося 17 травня 2009 року. У ньому брали участь учні і студенти навчальних закладів міста, громадськість, представники політичних партій організацій та установ , органи влади міста, району, області. Почесне право відкрити пам’ятник одержали і учні школи члени патріотично-спортивного клубу «Звитяга» Дейпук Володимир та Перегінська Ольга

Після встановлення пам’ятника, співпраця з Братством вояків ОУН-УПА продовжилась і на черзі стало відкриття в школі Музею Ольги Басараб, матеріали зібрав директор науково-дослідного центру історії національно-визвольних змагань професор Ярослав Лялька (нині покійний). Цінні краєзнавчі матеріали були скомпоновані в 5-ти експозиціях:

- Ольга Басараб і її доба.

- Жінки Галицького району, полеглі в боротьбі за волю України

- Героїні-українки у визвольній боротьбі 1940-1950 рр.

- Ви з честю, до кінця пройшли (250 жінок Галицького району, які були засуджені військовим трибуналом)

- Українські Січові Стрільці і Українська Галицька Армія.

Урочисте відкриття музею відбулося 20 травня 2010 року. З того часу в школі створені кілька груп екскурсоводів, які проводять екскурсії для учнів школи, інших навчальних закладів та гостей міста. 29 березня 2011 року музей одержав свідоцтво № 79 про відомчу реєстрацію головним управлінням освіти і науки обласної державної адміністрації.

Разом із увіковіченням пам'яті Ольги Басараб в школі з 2007 року активно впроваджується військово-спортивна патріотична гра «Джура». Створено курінь імені Б. Хмельницького, який налічує 10 сотень. Створено ритуальну стінку куреня, зібрано матеріали про гетьманів і кошових отаманів, чиї імена носять козацькі сотні. Щороку відбуваються військово-спортивні конкурси і змагання «Козацькі забави».

З великим ентузіазмом школярі беруть участь в «Козацьких забавах».

Адже, це не просто розвага - це гра, в якій загартовується сила духу. Учні школи з цікавістю збирають історичний матеріал про козацькі звитяги, досліджують життя козаків та їх військові походи під керівництвом старшин та гетьманів

З 1 січня 2015 року школа перешла в підпорядкування Бурштинської міської ради і перейменовано в Бурштинську ЗОШ І-ІІІ ступенів № 2 Бурштинської міської ради Івано-Франківської області.