Леся Українка — одна із найвизначніших постатей в історії української культури й літератури. Знайома кожному змалку, проте її біографія містить багато цікавих фактів, які проливають світло на унікальність особистості Лесі Українки та її творчої спадщини.
У 1871 році 25 лютого (13-го за старим стилем) у Новограді-Волинському (тоді Звягель) у шляхетній і освіченій сім’ї Косачів народилася дівчинка Лариса. Зростала веселою і здоровою, була дуже обдарованою.
У чотири роки навчилася читати (перша прочитана книжка «Розмова про земні сили» Михайла Комарова). Грати на роялі та самостійно писати листи своєму дядькові Михайлу Драгоманову почала в п’ять років. Майстерно вишивала, коли виповнилося шість. Перша поезія «Надія» — у дев’ять. Навіть важка хвороба не зупинила цю тендітну дівчину, і вже в тринадцять вперше опублікувала свої поезії, взявши псевдонім Леся Українка. У чотирнадцять видала першу свою поему «Русалка», а також два переклади повістей Гоголя. У 19-літньому віці Леся самотужки написала для своїх сестер підручник «Стародавня історія східних народів», який згодом надрукували в Катеринославі.
У родині Лесю Українку називали по-різному: Лариса, Леся, Зея, Мишолосія. Ім’я Зея, або Зеїчок, походить від назви сорту кукурудзи «зея японіка» (тонка, як стеблина), так її називала мама. Ім’я Мишолосія ділилось навпіл — так називали Лесю і її брата Михайла, з яким письменниця була дуже близька.
Леся Українка могла стати першою в Україні жінкою-композитором, мала абсолютний слух і надзвичайний хист до музики. У 5 років почала грати на роялі та написала власну музичну п’єсу. Але хрест на кар’єрі поставила хвороба — після чергового загострення в Лесі було видалено частину вражених хворобою кісток і дівчина кілька місяців провела в гіпсі.
Також Леся прекрасно малювала, зокрема й морські пейзажі, деякий час брала уроки в Київській рисувальній школі Олександра Мурашка. Її називали першою жінкою-мариністкою в українському мистецтві. На жаль, збереглася лише одна картина Лесі Українки олійними фарбами.
Поетеса знала багато мов: окрім слов'янських (української, російської, польської, болгарської), також англійську, німецьку, французьку, італійську, давньогрецьку та латину. Бралася за вивчення грузинської, шведської, іспанської. Багато перекладала, зокрема твори Гоголя, Тургенєва, Міцкевича, Марію Конопніцьку, Гейне, Гюґо, Свіфта, Шекспіра, Байрона, Жорж Санд, Аду Негрі, Гергарта Гауптмана, Метерлінка, Гомера.
Леся Українка була надзвичайно працездатною. Свою «Лісову пісню» вона написала за 12 днів, а поему «Одержима» — за одну ніч. Загалом повне зібрання творів Лесі Українки становить 14 томів. Найперша збірка «На крилах пісень» побачила світ у березні 1893 року у Львові за сприяння Івана Франка. Творча спадщина Лесі Українки включає понад 270 віршів, не рахуючи поем і віршованих драматичних творів, півтора десятка оповідань, стільки ж статей, величезну кількість перекладів, безліч зібраних унікальних народних пісень, казок, переказів, легенд українського народу. За творами письменниці створено понад 10 фільмів, мультфільм, понад 20 вистав, 4 радіовистави, 5 радіокниг, 5 пісень.
Пам’ять видатної українки вшановується в усьому світі.
Іменем Лесі Українки названі вулиці, бульвари, парки, площі, театри, школи, бібліотеки в Україні, є навіть школа її імені в Австралії. На її честь у 1970 р. була заснована літературна премія ім. Лесі Українки, а портрет зображено на марках, ювілейних монетах та українській банкноті в 200 гривень.
Видатній письменниці та її творчості присвячені музеї: Літературно-меморіальний музей родини Косачів у Новоград-Волинському, музеї Лесі Українки в Києві, Колодяжному, Луцьку, Ялті, Сурамі (Грузія).
Пам'ять про видатну українську письменницю, поетесу увічнено в пам'ятниках та пам'ятних дошках, барельєфах з бронзи, граніту і мармуру в Україні й за кордоном — в Австрії, Америці, Канаді, Болгарії, Німеччині, Естонії, Грузії, Єгипті, Італії та інших.