Теорія:

Мислення — це пізнавальна діяльність, яка дозволяє в узагальненому вигляді передати іншим людям своє розуміння навколишньої дійсності.
Мислення — процес відображення в мозку людини предметів і явищ навколишнього світу в їхніх зв'язках і відношеннях.
Основу мислення і свідомості становить аналіз різноманітної інформації, яка надходить в наш мозок від органів чуття і від внутрішніх рецепторів, що сприймають будь-які зміни всередині організму.
 
В процесі мислення формуються поняття. Чим активніше і глибше процес пізнання, тим глибше формуються поняття, їх зміст і сенс.
Приклад:
поняття «клітина», сформоване учнем \(6\) класу, розвивається протягом декількох років. В результаті випускник школи має значно глибше уявлення про клітину як біологічну систему, ніж шестикласник.
Для людини характерне конкретне й абстрактне мислення.
Конкретне мислення — це форма мислення, що пов'язана з аналізом і синтезом сигналів навколишнього світу, що надходять від рецепторів за допомогою першої сигнальної системи.
Ця форма мислення може бути у тварин.
Абстрактне мислення — це форма мислення, що пов'язана з аналізом і синтезом сигналів, що надходять у вигляді слів за участю другої сигнальної системи.
Для такого мислення потрібна розвинута уява та найрізноманітніші уявлення у вигляді образів.
Основними формами мислення є поняття, міркування та умовивід, що відображають ознаки предметів, можливі зв'язки та відношення між предметами. Розвиток мислення й пізнання нового відбувається за допомогою розумових операцій.
 
Основні розумові операції для розвитку мислення:
  • аналіз — поділ об'єктів і явищ на складові, виокремлення в них елементів, ознак;
  • синтез — об'єднання різних ознак, елементів або частин об'єкта в єдине ціле;
  • порівняння — зіставлення об'єктів чи явищ для встановлення їх подібності й відмінності;
  • узагальнення — об'єднання предметів і явищ за їх спільними, істотними ознаками;
  • абстрагування — виокремлення найголовніших ознак і відокремлення другорядних;
  • класифікація — розподіл об'єктів і явищ на класи відповідно до визначених ознак;
  • систематизація — зведення розрізнених знань у єдину систему.
Отже, мислення є відображенням навколишнього світу, оскільки ґрунтується на відчуттях, сприйнятті та уявленнях, основою яких є кора півкуль великого мозку.
 
Виконання мисленнєвих операцій базується на формах мислення:
  • поняття — відображає істотні властивості предметів;
  • судження — відображає зв'язки між предметами та явищами, ствердження чи заперечення чогось;
  • умовивід — форма мислення, коли з одного або кількох суджень виводиться нове судження.
Виокремлюють різні  види мислення за змістом:
  • наочно-дієве мислення, ґрунтується на безпосередньому сприйнятті предметів, здійснюється шляхом реального перетворення ситуації та виконання рухового акту;
  • наочно-образне мислення опирається на уявлення об'єкта, предмета, відбувається на основі образів уявлень, перетворення ситуації в план образів;
  • особливістю словесно-логічного (абстрактного) мислення є те, що воно здійснюється з опорою на поняття й судження, за допомогою логіки, не використовуючи емпіричних даних.
Джерела:
Біологія: підруч. для 8 кл. загальноосвіт. навч. закл./ Валерій Соболь. — Кам’янець-Подільський: Абетка, 2016. с. 229.

Біологія : підруч. для 8 кл. загальноосвіт. навч. закл. / Н. Й. Міщук, Г. Я. Жирська, А. В. Степанюк, Л. С. Барна. —Тернопіль : Підручники і посібники, 2016. с. 208.