Теорія:

Вища нервова діяльність (ВНД)
Вища нервова діяльність (ВНД) — це діяльність вищих центрів центральної нервової системи, що забезпечує максимальну пристосованість людини до умов навколишнього середовища.
Основу ВНД становлять складні електрохімічні процеси, які відбуваються в нейронах кори великих півкуль. Мозок здійснює зв'язок нашого організму із зовнішнім середовищем і забезпечує постійність внутрішнього середовища у самому організмі.
 
Основи наукових уявлень про вищу нервову діяльність викладені у роботах І. М. Сеченова — «Рефлекси головного мозку», І. П. Павлова (теорія умовних і безумовних рефлексів), П. К. Анохіна (теорія функціональних систем) та інших роботах.
Особливості вищої нервової діяльності людини:
  • розвинена психічна діяльність;
  • мова;
  • здатність до абстрактно-логічного мислення.
Іван Михайлович Сєченов у книзі «Рефлекси головного мозку» обгрунтував універсальність принципу рефлекторної діяльності. Він прийшов до висновку, що будь-яка дія людини починається з виникнення збудження в органах чуття, потім продовжується у нервових явищах, які відбуваються у мозку, і в результаті призводить до певних поведінкових реакцій.
Рефлекс — це відповідна реакція організму на подразнення, яка відбувається за участю нервової системи.
І. М. Сєченов стверджував, що рефлекси головного мозку включають три ланки:
  • перша, початкова ланка — це порушення в органах чуття, які викликаються зовнішніми впливами.
  • Друга, центральна ланка — процеси збудження і гальмування, які протікають у мозку. На їх основі виникають психічні явища (відчуття, уявлення, почуття, тощо).
  • Третя, кінцева ланка — рухи і дії людини, тобто її поведінку. Всі ці ланки взаємозв'язані і обумовлюють одна одну.
Сєченов прийшов також до висновку, що у мозку постійно змінюються процеси збудження і гальмування. Ці процеси взаємопов'язані і призводять до посилення або послаблення рефлексів. Сєченов також звернув увагу на факт, що існують рефлекси, які передаються від предків, і такі, які з'являються у процесі навчання. Його вчення стало революційною подією і стало основою для подальшого вивчення психічних процесів.

Іван Петрович Павлов був продовжувачем ідей І. М. Сеченова. Усі рефлекси, що виникають в організмі, він поділив на безумовні і умовні, ставши основоположником науки про поведінку.
Безумовні рефлекси
 Безумовні  рефлекси успадковуються потомством від батьків, зберігаються протягом усього життя організму і відтворюються з покоління в покоління (є постійними). Вони властиві всім особинам певного виду, тобто є груповими.
Безумовні рефлекси — це вроджені рефлекси, які передаються по спадковості. Найскладніші безумовні рефлекси називають інстинктами.

У безумовних рефлексів постійні рефлекторні дуги, які проходять через стовбур головного мозку або через спинний мозок (для їх здійснення необов'язково участь кори великих півкуль головного мозку).

Розрізняють харчові, захисні, статеві, та ще деякі інші безумовні рефлекси.
 
Завдяки безумовним рефлексам зберігається цілісність організму, підтримується сталість його внутрішнього середовища і відбувається розмноження.
Складний ланцюг безумовних рефлексів називається інстинктом.
Наприклад, мати вигодовує і захищає свою дитину, птахи будують гнізда — це приклади інстинктів.
Умовні рефлекси
Поряд зі спадковими (безумовними) існують рефлекси, які набуваються кожною людиною протягом життя. Такі рефлекси є індивідуальними, і для їх формування необхідні певні умови, тому вони були названі умовними.
Умовні рефлекси — рефлекси, які набуваються людиною протягом усього життя.
У ссавців тварин і людини дуги умовних рефлексів проходять через кору великих півкуль головного мозку.
Кожен умовний рефлекс — це результат певного досвіду, звички.
Наприклад, читання, їзда на автомобілі, виділення слини при вигляді і запаху їжі — все це є прикладами умовних рефлексів.
Ці рефлекси можуть зникати.
Нові умовні рефлекси формуються на основі старих умовних рефлексів.
 
Порівняння умовних і безумовних рефлексів
Безумовні
Умовні
Вроджені, передаються спадково з покоління у покоління
Набуваються організмом протягом життя
Властиві більшості особинам даного видуЄ індивідуальними, тобто властиві окремим особинам
Мають постійні рефлекторні дугиРефлекторні дуги формуються при збігу певних умов
Є постійними, практично не зникають протягом життяЄ непостійними, виробляються і зникають протягом життя
Реакція відбувається у відповідь на зовнішні і внутрішні подразникиВиробляються на основі безумовних рефлексів
Можуть здійснюватися за рахунок нервових центрів, які розташовані у спинному мозку та підкіркових структурах головного мозкуЗдійснюються, як правило, за участю кори великих півкуль мозку