Мохи ростуть переважно у вологому середовищі — у лісах, на болотах, на корі дерев, на камінні. Це рослини, які не мають коренів. У мохів немає провідної тканини, вони не можуть проводити воду і поживні речовини на велику відстань, тому вони невеликого розміру. Багато видів цих рослин можуть висихати і швидко відновлювати свою життєдіяльність після отримання вологи. Функцію коренів виконують ризоїди — вирости, за допомогою яких поглинається вода і поживні речовини.
Мохи розмножуються статево та нестатево.
Нестатеве розмноження здійснюється спорами, тому їх відносять до вищих спорових рослин.
Статеве розмноження мохів здійснюється за допомогою гамет, запліднення яких відбувається лише у водному середовищі. Цикл розвитку мохів відбувається шляхом чергування безстатевого покоління (спорофіт) та статевого покоління (гаметофіт). У життєвому циклі переважає гаметофіт.
Розрізняють листостеблові та сланеві мохи.
Якщо мох складається зі стебла і листків, то його називають листостебловим мохом. Один з найвідоміших зелених листостеблових мохів — зозулин льон.
Мох зозулин льон
У листках зозулиного льону, так само як і у інших рослин, відбувається фотосинтез — утворюються поживні речовини. У вологу погоду листя розправляються, щоб набрати вологу з повітря, у суху погоду листки згортаються і притискаються до стебла, щоб зменшити випаровування води. У зозулиного льону є жіночі і чоловічі рослини. На верхівці жіночої рослини, на довгій ніжці розвивається покрита ковпачком коробочка — спорогон, у якому утворюються спори. У суху погоду ковпачок скидається і спори розсіюються. Спора проростає у вологому ґрунті. З неї розвивається і гілкується нитка, схожа на нитчату водорость, на якій утворюються бруньки, даючи початок новим чоловічим і жіночим рослинам зузулиного льону.
Сфагнум — представник білих мохів. На відміну від зелених мохів, він не має ризоїдів. Це рослина з дуже розгалуженим стеблом і гілочками, що покриті дрібними світло-зеленими лускатими листям.
Кожен листок складається з одного шару клітин двох типів: вузьких зелених (із хлоропластами, в яких відбувається фотосинтез) і більших, мертвих прозорих повітроносних клітин, із зруйнованої цитоплазмою, до яких можуть надходити повітря або вода. Мертві клітини можуть поглинати води у \(20\) — \(25\) разів більше своєї маси і довго її утримувати, поступово віддаючи живим клітинам.
Мох сфагнум, маючи розгалужені пагони утворює великі суцільні килими у лісах та болотах. Рослини з плином часу відмирають, утрамбовуються, утворюючи торф. Цей процес відбувається дуже повільно (шар торфу в \(1\) метр утворюється протягом \(1000\) років). Торф використовують як паливо, а також як добриво для покращення ґрунту, сировина для отримання пластмаси, деревного спирту, карболової кислоти.
Лісовий мох запобігає швидкому відтоку опадів і талої води, що захищає ґрунт від висихання. Мох надає притулок для дрібних тварин — молюсків, павуків, комах.
Нерідко у природі мохи відіграють і негативну роль. Оселяючись у лісах і на луках, вони утворюють суцільний покрив і ускладнюють надходження повітря до ґрунту. В таких умовах відбувається витіснення цінних кормових трав і заболочування ґрунтів.
Мох сфагнум