До відділу Зелених водоростей належать близько \(15\) тисяч видів одноклітинних, колоніальних та багатоклітинних рослин, які живуть у морях та океанах, у солоних та прісних водоймах, у снігу та льоду, на поверхні дерев та у ґрунтах, на камінні, будівлях, вологих та затінених місцях. Усі вони мають зелене забарвлення, подібне на забарвлення вищих рослин, оскільки хлорофіл переважає над іншими пігментами.
Одноклітинні водорості
Під час «цвітіння» дрібних калюж або водойм вода має смарагдовий відтінок. У краплі такої води під мікроскопом добре видно безліч різних одноклітинних зелених водоростей. Найчастіше зустрічається одноклітинна водорость хламідомонада (у перекладі з грецької — «найпростіший організм, покритий одягом» — оболонкою).
Хламідомонада — одноклітинна зелена водорость грушоподібної форми. Вона рухається у воді за допомогою двох джгутиків, що перебувають на передньому, більш вузькому кінці клітини. Зовні хламідомонада покрита прозорою оболонкою, під якою розташовані цитоплазма з ядром, червоне «вічко» (світлочутливе тільце червоного кольору), велика вакуоль, заповнена клітинним соком, і дві маленькі пульсуючі вакуолі. Хлорофіл, що міститься в хроматофорі, надає зеленого забарвлення всій клітині.
Хлорела — ще одна одноклітинна зелена водорость, яка широко поширена у прісних водоймах і на вологих ґрунтах. Її дрібні кулясті клітини видно тільки за допомогою мікроскопа. Зовні клітина хлорели вкрита оболонкою, під якою міститься цитоплазма з ядром, а у цитоплазмі — зелений хроматофор.
Багатоклітинні зелені водорості
У багатоклітинних представників зелених водоростей тіло (слань, таллом) має форму ниток або плоских листоподібних утворень.
У стоячих і проточних водах з повільною водою часто плавають або осідають на дно слизькі яскраво-зелені грудки. Вони схожі на вату і утворені скупченнями нитчастої водорості спірогири. Витягнуті циліндричні клітини спірогири покриті слизом. Усередині клітин — хроматофори у вигляді спірально закручених стрічок.
У проточних водоймах часто можна помітити яскраво-зелені скупчення шовковистих ниток, прикріплених до підводних каменів і корчів. Це багатоклітинна ниткоподібна зелена водорость улотрикс. Його нитки складаються з ряду коротких клітин. У цитоплазмі кожної з них розташовані ядро і хроматофор у вигляді незамкнутого кільця. Клітини діляться, і нитка росте.
Багатоклітинні зелені водорості живуть також у водах морів і океанів. Прикладом таких водоростей є ульва (або морський салат) довжиною близько \(30\) см і товщиною всього дві клітини.
Найскладнішу будову в цій групі рослин мають харові водорості, що живуть у прісноводних водоймах. Ці численні зелені водорості за зовнішнім виглядом нагадують хвощі. Харову водорость нителлу, або блищанку гнучку, часто вирощують в акваріумах.
У харових є утворення, які за формою і за виконуваними функціями нагадують коріння, стебла, листя, але за будовою вони не мають нічого спільного з цими органами вищих рослин. Наприклад, до ґрунту вони прикріплюються за допомогою безбарвних гіллястих ниткоподібних клітин, які називають ризоїдами (від грецьких слів «риза» — корінь і «ейдос» — вигляд).
Джерела:
Зображення: https://vseosvita.ua/library/prezentacia-riznomanitnist-ta-znacenna-vodorostej-126843.html