Теорія:

Перехідні дієслова означають дію, яка спрямована на предмет. Після перехідного дієслова обов'язково вживається іменник, на який спрямована дія цього дієслова. Цей іменник використовується без прийменника та називається прямим додатком. (в українській мові прямий додаток визначається іменником у знахідному відмінку без займенника).
Приклад:
to tell a story — розповісти (що?) історію;
to give advice — дати (що?) пораду;
to buy pens — купити (що?) ручки;
to write a letter — написати (що?) лист;
to break a cup — розбити (що?) чашку.
Таким чином, із наданих словосполучень, ми можемо утворити речення у пасивному стані.
Приклад:
the story was told by my father. —  Історію було розказано моїм батьком.
New pens are bought every year. — Нові ручки купуються щороку.
The cup was broken. — Чашку було розбито.
Неперехідні дієслова не потребують після себе прямого додатку.
Приклад:
to walk — гуляти;
to live — жити;
to smile — всміхатися;
to rise — вставати;
to happen — траплятися.