Картографічний метод
Карта — «мова» географії, особливе джерело географічних знань. Карта відображає та систематизує інформацію, отриману шляхом спостережень і описів.
Картографічний метод — визначення за допомогою різних карт місцезнаходження, висоти і розмірів форм земної поверхні, опис різних явищ.
Перші графічні зображення місцевості люди створювали вже\(2\) –\(3\) тис. років до н. е. Це наскальні зображення, малюнки на корі, шкірі, дереві, кістці.
 
Перші карти з'явилися у Древній Греції (\(8\) – \(6\) ст. до н. е.). Розквіт картографії в Європі почався у \(XV\) столітті. Це був період Великих географічних відкриттів. У міру відкриття нових земель карти ставали усе більш точними.
 
карта Эратосфена.svg компьютерная карта.jpg
 
З часом карти удосконалилися. Зараз особливою популярністю користуються комп'ютерні карти.
 
Сучасні картографи створюють різні карти за змістом і застосуванню: географічні, кліматичні, туристичні, дорожні, карти корисних копалин та ін.
 
Картографічний метод застосовує карти для наукового і практичного пізнання об'єктів і явищ, які на них зображені.
Порівняно-географічний метод
Цей метод є одним із старих у географічній науці. Між собою порівнюють геогра­фічні об'єкти, процеси, явища, розташовані на різних територіях або спостережувані у різний час.
Порівняно-географічений метод — метод, у результаті якого встановлюються просторові або тимчасові відмінності.
При порівнянні зазвичай виконують дві операції:
  • виявлення загальних рис;
  • пошук відмінностей.