Громадянами можна й слід вважати тих, хто бере участь в суді й народних зборах.
Арістотель, давньогрецький філософ
Носієм громадянськості є лише той, хто не змушений добувати засоби для існування, служачи комусь іншому, крім держави. Той, хто слугує панові, є його підданим, не може бути громадянином. Громадянином є тільки та людина, яка не має над собою іншого суверена, крім держави.
Іммануїл Кант, німецький філософ \(XVIII\) ст.
Верховна Рада України від імені Українського народу — громадян України всіх національностей, виражаючи суверенну волю народу, спираючись на багатовікову історію українського державотворення і на основі здійсненого українською нацією, усім Українським народом права на самовизначення…
піклуючись про зміцнення громадянської злагоди на землі України та підтверджуючи європейську ідентичність Українського народу...
Преамбула Конституції України, \(1996\) р.
Усвідомлена приналежність особи до держави є однією з ознак ідентичності. Громадянський вимір ідентичності передбачає усвідомлення себе як громадян, представників своєї держави, громадянського суспільства, а не лише етнічної спільноти. Він пов’язаний із розумінням української нації, як політичної спільноти. Україна — полікультурна держава.
Зверни увагу!
Болгари, вірмени, грузини, євреї, молдавани, поляки та представники інших етносів, які народилися чи живуть на території України, можуть мати громадянську ідентичність «українець», як і етнічні українці. Прикладом є митрополит Київський, Галицький і всія Русі, молдаванин Петро Могила чи вірменин Сергій Нігоян, що загинув за Україну і усвідомлював себе громадянином України.
Засадничими ознаками для громадянської ідентичості є не лише правова приналежність до тієї чи іншої країни, держави (громадянство як формальний статус), спільне походження чи подібний спосіб життя, а відносини взаємного визнання. Громадянська ідентичність (громадянськість) передбачає:
1) самоототожнення із громадянською спільнотою держави незалежно від свого етнічного коріння та національного походження;
2) феномен свідомого та активного громадянства, усвідомлення себе членом громадянського суспільства.
Ці два пункти зосереджують увагу на різних аспектах взаємин індивіда з державою та суспільством:
Перший означає, що індивід усвідомлює свою належність до певного політико-географічного утворення. «Я — громадянин України (а не якоїсь іншої країни, скажімо, Румунії, Польщі чи Китаю). Я люблю свою країну, вболіваю за неї, знаю її історію, культуру тощо». Засобом забезпечення відчуття належності до певної країни є система символів. Наявність «своєї» символіки забезпечує універсальні засоби комунікації всередині цієї спільноти, стаючи ідентифікувальним чинником.
Символ є матеріалізованим словесним, подієвим або предметним носієм ідеї єдності, цілісності, відображає значущі для спільноти цінності й образи, забезпечує мотивацію співпраці.
Зверни увагу!
Символічний простір громадянської спільноти включає в себе:
— офіційну державну символіку;
— історичні (національні) постаті;
— значущі історичні та сучасні події, здатні фіксувати етапи розвитку спільноти;
— побутові, історичні або природні символи, що відображають особливості життєдіяльності спільноти.
Друга частина визначення громадянської ідентичності стосується специфіки розвитку громадянського суспільства і пов’язана зі сприйманням громадянства не лише як формальної характеристики, а й як свідомої та активної життєвої позиції особи, що передбачає її участь у різноманітних формах самоорганізації громадян.
Вивчи терміни:
| Громадянськість | усвідомлення власної ролі в житті суспільства, активне прагнення до вдосконалення, розвитку держави відповідно до демократичних засад та цінностей. |
| Політична нація | це сукупність громадян певної держави, які незалежно від їхнього соціального статусу, етнічної чи конфесійної приналежності та інших соціокультурних відмінностей, мають однакові права участі у демократичних процесах, об’єднані почуттями солідарності та патріотизму. |
| Український народ | громадяни України всіх національностей. |
У сучасному світі — складному, різноманітному, швидкозмінному і відкритому — людині доволі непросто здійснити громадянський вибір і прийняти ті чи ті громадянські норми. Особливо це стосується молодих людей. Адже на них впливає не лише сучасна нестабільність суспільства та криза звичних норм і цінностей, а й об’єктивні труднощі юнацького самовизначення. Саме в юнацькому віці відбувається бурхливий розвиток процесів самосвідомості, становлення цілісного образу «Я», частиною якого є образ «Я — громадянин України». Громадянський аспект самосвідомості в юнацькому віці має вже доволі складну структуру: уявлення себе як громадянина своєї держави і пов’язані з цим уявлення про свої права й обов’язки, оцінка власних вчинків, рис вдачі з погляду системи суспільних та особистих громадянських цінностей. У молодіжному середовищі відбуваються складні процеси, які свідчать про зміну культурних цінностей попередніх поколінь, порушення наступності в передаванні соціокультурного досвіду. Така ситуація зумовлена низкою причин.
По-перше, економічні негаразди та значне розшарування суспільства призводять до того, що вибір життєвого шляху визначається не здібностями та інтересами молодої людини, а конкретними обставинами, гонитвою за «гарним життям» і «легкими грошима», що призводять до цинічних ціннісних настанов.
По-друге, сьогодні сім’я хоча і залишається найважливішим інститутом соціалізації, але втрачає пріоритет саме в громадянській соціалізації. Пріоритети матеріального характеру серед батьків (економічне, а іноді фізичне виживання в сучасних умовах економічної кризи) призводять до самоусунення їх від проблем громадянського становлення дитини. Батьки перестають бути беззаперечним авторитетом через те, що відбувається передача знань, настанов, цінностей не лише від батьків до дітей, а й у зворотному напрямку. Сучасна молодь швидше засвоює нові знання, опановує досягнення інформаційного суспільства, швидше за дорослих орієнтується в мінливому світі.
По-третє, набуття особистістю таких якостей, як громадянська активність та відповідальність, цілком залежать від суспільного оточення. На жаль, доволі часто в школі практикують авторитарні форми спілкування з учнями, відтак школярі починають орієнтуватися не на власні внутрішні переконання щодо відповідальної поведінки, а на зовнішній контроль з боку вчителя. Основним мотивом дотримання норм поведінки стають не переконання, а власний добробут, пасивність і пристосуванство.
Формування громадянської самосвідомості в юнацькому віці пов’язане також з труднощами суб’єктивного характеру: входження в різні суспільні групи, навчання спілкуванню в цих групах, засвоєння їхніх норм і цінностей.
В цей час формуються такі якості громадянина, як:
- почуття патріотизму;
- причетність до історичної долі своєї вітчизни та її народу;
- зрілість політичної і правової свідомості;
- усвідомлення своєї приналежності до держави (громадянськість).
Громадянська позиція людини пов’язана з почуттям гордості за свою країну, поваги до її Конституції, прав й обов’яків громадянина, знанням народних традицій, звичаїв, обрядів.
Проявом громадянської позиції є громадянська активність, як на місцевому рівні, так і на загальнодержавному. Це можуть бути акції екологічного характеру (озеленення, прибирання сміття тощо), соціального (допомога людям, волонтерство), політичного (вибори, взаємодія із владою, контроль діяльності влади), захист країни від агресора.
\(8\) грудня \(2012\) року Ініціативна група «Першого грудня» представила «Українську хартію вільної людини». ЇЇ підписали 11 учасників групи. Основою Хартії є три наріжні камені та 10 принципів. З повним текстом документа ознайомтесь тут.
Джерела:
Бакка Т.В., Марголіна Л.В., Мелещенко Т.В. «Громадянська освіта» 10 клас.
Васильків І.Д., Кравчук В.М., Сливка О.А., Танчин І.З., Тимошенко Ю.В., Хлипавка Л.М. «Громадянська освіта» 10 клас.
Вербицька П.В., Волошенюк О.В., Горленко Г.О., Кендзьор П.І., Козорог О.Г., Маркусь Н.І., Махун Л.П.,Педан-Слєпухіна О.Л., Ратушняк С.П., Ситник Е.В. «Громадянська освіта» 10 клас.