Теорія:

Полімери відрізняються від інших речовин деякими властивостями. Вони:
  • легкі;
  • міцні;
  • стійкі до стирання;
  • водо- та газонепроникні;
  • не проводять електричний струм.
Зверни увагу!
Поліетилен — синтетичний полімер, який не має природних аналогів. Він не розкладається мікроорганізмами.
Поліетилен — безбарвна, прозора (або напівпрозора) тверда речовина. Зовнішнім виглядом він нагадує парафін, є легшим за воду, жирний на дотик.
 
Під час нагрівання поліетилен стає м'яким, за температури більше \(115\)°C — плавиться, утворюючи в'язку безбарвну рідину. Якщо рідкий поліетилен помістити у будь-яку форму і охолодити, то поліетилен збереже надану йому форму. Отже, поліетилен — пластичний матеріал, який легко можна формувати. Саме на здатності змінювати форму після нагрівання базується багатоциклічне використання поліетилену (багаторазове перероблювання виробів з поліетилену та інших полімерних матеріалів).
 
Поліетилен є чудовим діелектриком. Цю здатність використовують при виробленні ізоляційних матеріалів.
 
Поліетилен не є токсичним, це хімічно інертна речовина — на неї не діють вода, розчини лугів та кислот (за винятком концентрованої нітратної кислоти).
 
Завдяки низькій хімічній активності, поліетилен не руйнується у природніх умовах. Саме тому відбувається накопичення величезної кількості використаних предметів з поліетилену у довкіллі — поліетиленових пакетів, пляшок, тощо, що є причиною забруднення довкілля.
Учені багатьох країн працюють над винайденням мікроорганізмів, які зможуть розкладати полімери.
 
гранули поліетилену.jpg
Гранули поліетилену
 
забреднення поліетиленом.jpg
Забруднення довкілля виробами з поліетилену