Теорія:

У розчинах електролітів поряд з йонами присутні і молекули. Тому розчини електролітів характеризуються ступенем дисоціації, яку позначають грецькою буквою α  («альфа»).
Ступінь дисоціації - це відношення кількості речовини електроліту, що розпався на йони, до загальної кількості розчиненої речовини:
 
α=nnΡ.
Ступінь дисоціації електроліту визначають дослідним шляхом і виражають у частках одиниці або у відсотках.
Електроліти мають різну ступінь дисоціації, тобто ступінь дисоціації залежить від природи електроліту.
Вона також залежить і від концентрації: з розведенням розчину ступінь дисоціації збільшується.
За ступенем електролітичної дисоціації електроліти поділяють на сильні і слабкі.
Сильні електроліти при розчиненні у воді практично повністю дисоціюють на йони. У таких електролітів значення ступеню дисоціації  у розведених розчинах прямує до одиниці.
Приклад:
до сильних електролітів відносять:
1) практично всі солі;
2) сильні кислоти, наприклад: сульфатну, хлоридну, нітратну;
3) всі луги.
Слабкі електроліти при розчиненні у воді практично не дисоціюють на йони. У таких електролітів ступінь дисоціації прямує до нуля.
Приклад:
до слабких електролітів відносять:
1) слабкі кислоти, наприклад: сульфідну, карбонатну, нітритну, сульфітну;
2) водний розчин аміаку.