Зовнішні пристрої комп'ютера — це пристрої, які знаходяться поза системним блоком та підключаються до нього через слоти на материнській платі.
Пристрої введення інформації
Клавіатура — це пристрій, який призначений для введення символів та команд.
Види:
- за типом підключення до комп'ютера: дротові та бездротові;
- за призначенням: стандартні, ігрові, мультимедійні та ін.
Миша — це пристрій для введення команд.
Сканер — це пристрій для переведення інформації з паперового носія у цифровий вигляд.
До основних властивостей сканерів належать швидкість сканування, роздільна здатність та розмір області сканування.
Види сканерів:
- ручний;
- планшетний;
- із протяжним механізмом;
- скан-камера.
Пристрої виведення інформації
Монітор — це пристрій для виведення візуальної інформації.
Види моніторів:
- плазмові;
- проекційні:
- рідкокристалічні (LCD-монітори);
- світлодіодні (OLED-монітори);
- на основі електронно-променевої трубки (CRT).
Основні властивості моніторів:
- роздільна здатність (кількість пікселів на дюйм);
- довжина діагоналі (вказується у дюймах);
- час відклику — час зміни зображення на екрані (вимірюється у мс).
Звукові колонки та навушники — пристрої для виведення звукової інформації.
Принтер — це пристрій для виведення інформації з комп'ютера на паперовий носій.
Розрізняють такі види принтерів:
- матричні;
- струменеві;
- лазерні;
- 3D-принтери.
До основних характеристик принтерів належать:
- кількість кольорів: монохромні або багатокольорові;
- тип підключення до комп'ютера: дротові та бездротові;
- роздільна здатність (кількість точок на дюйм);
- швидкість друку (кількість роздрукованих сторінок за хвилину);
- розмір паперу, на якому може виконуватися друк.
Пристрої збереження інформації
Внутрішні пристрої збереження виглядають як окремі мікросхеми, що розміщуються на материнській платі або підключаються до неї через сокети. Данні, які зберігаються в оперативній пам'яті, кеш-пам'яті та відеопам'яті, зберігаються тимчасово, тільки під час обробки інформації. Ці данні видаляються, коли комп'ютер виключають.
Для збереження інформації на довгий час використовується внутрішня постійна пам'ять та зовнішні пристрої збереження.
Жорсткий диск або накопичувач на магнітних дисках (від англ. hard (magnetic) disk drive, HDD, HMDD) — це магнітний диск або декілька дисків, які використовуються в якості енергонезалежного носія інформації.
Ємність сучасних жорстких дисків від \(200\)Гб до \(20\)Тб.
Твердотілий накопичувач (від англ. solid-state drive, SSD) — комп'ютерний пристрій збереження даних на основі мікросхем пам'яті та контролера керування ними, що не містить рухомих механічних частин.
SSD-диски іноді використовуються як альтернатива жорстким магнітним дискам. Їх ємність може сягати декілька терабайтів, а швидкість зчитування та запису інформації може бути більшою ніж у жорстких дисках.
Оптичні диски (CD, DVD, BD та ін.)— це носій даних у вигляді пластикового чи алюмінієвого диска, призначеного для запису та зчитування інформації за допомогою лазерного променя.
Оптичні диски поділяють на різні види в залежності від ємності та можливості виконувати запис та перезапис інформації на диск. Наприклад, ємність CD-диска може бути \(800\)Мб, а ємність DVD-диска — \(8\)Гб.
Флеш карти та карти пам'яті — це компактні носії інформації на основі флеш—пам'яті.
Карти пам'яті широко використовуються у сучасних електронних пристроях, у тому числі у мобільних пристроях, цифрових фото та відеокамерах. Пристрої флеш-пам'яті зазвичай використовуються як пристрої для перенесення даних з одного комп'ютера на інший. Їх обсяг може бути від \(2\)Гб до \(64\)Гб. Розповсюдження флеш-пам'яті значно зменшила використання оптичних дисків.
Джерела:
Інформатика : підруч. для 8-го кл. загальноосвіт. навч. закл. / Й.Я.Ривкінд [та ін.]. — Київ: Генеза, 2016. — 288с. : іл.
https://uk.wikipedia.org/