На початку війни галицькі і буковинські землі були завойовані російськими військами.
Окупація — форма контролю агресора на загарбаній території.
Головною метою російської окупаційної влади було знищення основного центру зосередженого тут українського національного руху, створення передумов для органічного включення цих земель до складу Російської імперії.
 
У \(1914\) році — Росія захопила землі Західної України і утворила на цій території генерал-губернаторство на чолі з графом Бобринським, який казав: «Східна Галичина та Лемківщина — споконвічно корінна частина єдиної великої Русі. На цих землях корінне населення завжди було російським, тому їхнє влаштування має бути засноване на російських засадах. Я буду запроваджувати тут російську мову, закон та устрій».
 
Основні заходи російської окупаційної влади:
1. Закриття «Просвіт», українських установ, шкіл.
2. Насильницька русифікація.
3. Репресії проти місцевої інтелігенції.
4. Гоніння греко-католиків (200 уніатських громад були перетворені на православні парафії, арешт (15 вересня 1914 р.) та ув’язнення митрополита Української греко-католицької церкви А. Шептицького).
5. Масові депортації населення (з Галичини було виселено 12 тис. звинувачених у неблагонадійності).
Русифікація — це комплекс дій, який направлений на зміцнення російської культури та мови в Україні.
Репресії — це каральний захід, метою якого є придушення, припинення чого-небудь.
Депортація — це примусове переміщення одної людини або народу за межі  держави.
Політика Австро-Угорщини:
1. Жорстокі репресії проти тих українських громад, які перейшли до православ'я.
2. Було створено 21 концтабір, де загинули десятки тисяч галичан, звинувачених у москвофільстві. 
Війна углибила трагедію позбавлення державності та роз’єднання українського народу.
Джерела:
https://sites.google.com/site/magistristorii/priklad-planu-konspektu-uroku/