Індустріалізація — це система заходів, спрямованих на створення великого машинного виробництва і прискорений розвиток промисловості з метою технічного переозброєння і зміцнення обороноздатності країни.
У грудні \(1925\) року ХІVзїзд ВКП(б) взяв курс на індустріалізацію народного господарства.
Причини проведення індустріалізації:
1. Відставання економічного розвитку;
2. Необхідність створення матеріально-економічної незалежності держави;
3. Зміцнення обороноздатності держави;
4. Зростання робітничого класу.
Особливості індустріалізації:
1. Використання лише внутрішніх ресурсів;
2. Нестача кваліфікованих кадрів;
3. Прискорені темпи;
4. Розвиток в першу чергу важкої промисловості.
Індустріалізація здійснювалася відповідно до п’ятирічних планів розвитку
народного господарства. У роки першої п’ятирічки (\(1928 - 1932\) рр.) було збудовано
заводи «Запоріжсталь», «Азовсталь», «Криворіжсталь» та ін.
1. Відставання економічного розвитку;
2. Необхідність створення матеріально-економічної незалежності держави;
3. Зміцнення обороноздатності держави;
4. Зростання робітничого класу.
Особливості індустріалізації:
1. Використання лише внутрішніх ресурсів;
2. Нестача кваліфікованих кадрів;
3. Прискорені темпи;
4. Розвиток в першу чергу важкої промисловості.
Індустріалізація здійснювалася відповідно до п’ятирічних планів розвитку
народного господарства. У роки першої п’ятирічки (\(1928 - 1932\) рр.) було збудовано
заводи «Запоріжсталь», «Азовсталь», «Криворіжсталь» та ін.
Підсумки індустріалізації:
1. Республіка з аграрної перетворилася на індустріально-аграрну;
2. Зміцнилася обороноздатність країни;
3. Відбулися структурні зміни в промисловості — перевага важкої промисловості;
4. Ліквідовано безробіття, але знизився життєвий рівень населення (інфляція,
карткова система, нестача товарів широкого вжитку);
5. Згортання непу;
6. Монополізм державної власності, поступове сповільнення темпів розвитку;
7. Створено адміністративно-командну модель розвитку економіки.
1. Республіка з аграрної перетворилася на індустріально-аграрну;
2. Зміцнилася обороноздатність країни;
3. Відбулися структурні зміни в промисловості — перевага важкої промисловості;
4. Ліквідовано безробіття, але знизився життєвий рівень населення (інфляція,
карткова система, нестача товарів широкого вжитку);
5. Згортання непу;
6. Монополізм державної власності, поступове сповільнення темпів розвитку;
7. Створено адміністративно-командну модель розвитку економіки.
У листопаді \(1929\) р. було прийнято рішення про кооперування села. Приводом для цього стала хлібозаготівельна криза \(1927 - 1928\) рр.
Колективізація — це примусова система заходів, яка спрямована на перетворення одноосібних селянських господарств у великі колективні й радянські господарства (колгоспи і радгоспи).
Завдання колективізації:
1.Налагодження каналу перекачування коштів із села до міста на потреби індустріалізації;
2. Забезпечення населення країни дешевими продуктами харчування та сировиною;
3. Перетворення не контрольованих державою індивідуальних селянських господарств на велике виробництво, повністю підконтрольне партійно-державному керівництву;
4. Ліквідація дрібного селянського укладу, який, на думку більшовиків, був джерелом капіталізму на селі, а отже ліквідація куркульства як класу.
\(30\) січня \(1930\) р. — була прийнята постанова Політбюро ЦК ВКП(б) «Про заходи з ліквідації куркульських господарств у районах суцільної колективізації».
2. Забезпечення населення країни дешевими продуктами харчування та сировиною;
3. Перетворення не контрольованих державою індивідуальних селянських господарств на велике виробництво, повністю підконтрольне партійно-державному керівництву;
4. Ліквідація дрібного селянського укладу, який, на думку більшовиків, був джерелом капіталізму на селі, а отже ліквідація куркульства як класу.
\(30\) січня \(1930\) р. — була прийнята постанова Політбюро ЦК ВКП(б) «Про заходи з ліквідації куркульських господарств у районах суцільної колективізації».
Насильницька колективізація призвела до голоду. Влада конфісковувала все продовольство, яким селяни мали харчуватися до нового врожаю, щоб виконати план хлібозагівель. Жертвами Голодомору \(1932 - 1933\) рр. у радянській Україні стали мільйони українців. \(28\) листопада \(2006\) р. Верховна Рада України ухвалила Закон України «Про Голодомор \(1932 - 1933\) рр. в Україні». Згідно з першою та другою статтями Закону, Голодомор в Україні \(1932 - 1933\) років є геноцидом українського народу.