| Українські землі під владою Польщі | Українські землі під владою Румунії | Українські землі під владою Чехословаччини | |
| Території | Східна Галичина, Західна Волинь, Полісся, Холмщина, Підляшшя | Північна Буковина, Хотинський, Аккерманський та Ізмаїльський повіти Бессарабії, а також Мараморощина (південна частина Закарпаття) | Закарпаття |
| Політика уряду | - встановлення контролю над територією; - проведення політики в інтересах окупаційної влади; - придушення національних виступів місцевого населення; - цілеспрямована політика національної асиміляції; - обмеження доступу мешканців окупованої території до вищих державних посад. | - жорстка асиміляторська політика урядових кіл; - злиденне соціально-економічне становище; - колоніальна експлуатація українських земель; - деградація господарства; - закриття підприємств; - безробіття. | - соціальне та національне гноблення (у пом'якшеному вигляді); - зростання кількості українських культурних товариств та видань українських книжок; - експлуатація робітників; - злиденність селян. |
Загальна характеристика стану українських земель у міжвоєнний період.
1. Територіальна роз’єднаність Західної України, відсутність української держави негативно позначились на політичному, соціальному, національному та культурному розвиткові західноукраїнських земель.
2. Польша, Румунія та Чехословаччина, до складу яких належали західноукраїнські землі, здійснювала дискримінаційну економічну й культурну політику щодо українців.
3. Політика правлячих режимів у поєднанні зі світовою економічною кризою істотно погіршила становище українців, переважна кількість жила у злиднях. Значна частина працездатного населення шукала порятунок в еміграції.
4. Важкий соціальний та економічний стан сприяв активізації політичного життя й зростанню популярності українських національних партій.
5. 20-30-і роки ХХ ст. позначились зростанням національної свідомості на західноукраїнських землях та прагненням до розбудови незалежної соборної української держави.