Теорія:

Прикметник — це частина мови, яка називає ознаки предмета та відповідає на питання який? яка? яке? які?
У деяких випадках для назви якоїсь однієї ознаки можуть використовуватися декілька різних прикметників.
Це прикметники-синоніми — вони мають близьке значення, але вимовляються по-різному.
Приклад:
Веселий, радісний, щасливий.
веселый.jpg
Хоробрий, сміливий.
храбрый.jpg
Для назв ознак, які мають протилежне значення, використовуються прикметники-антоніми.
Приклад:
Холодний — теплий
теплый.jpg
Низький — високий
высокий.jpg
Прикметники можуть уживатися в прямому або переносному значенні.
Прикметники у прямому значенні називають ті ознаки, які дійсно властиві предмету.
Приклад:
Дерев'яний стіл — зроблений з дерева.
стол.jpg
Каштанове листя — листя з дерева каштан.
лист.jpg
Прикметники в переносному значенні називають ознаки, які не властиві даному предмету, а перенесені з іншого.
Приклад:
Пшеничне волосся — не зроблено з пшениці, а має колір, схожий на колір пшениці..
пш.png
Вживання прикметників-синонімів, прикметників-антонімів, прикметників у переносному значенні дає можливість урізноманітнити наше мовлення, зробити його виразнішим, образнішим, досконалішим.