Теорія:

Прикметник — це самостійна частина мови, яка в початковій формі відповідає на питання який? яка? яке? які? Прикметники вказують на ознаки або якості предмета.
Найчастіше прикметники вживаються у текстах, які належать до художнього стилю.
Вони додають текстам образності, яскравості, впливають на емоції, які виникають у читача під час читання.
Зверни увагу!
Щоб посилити такий вплив, можна утворювати особливі спільнокореневі прикметники, які надають збільшеності, зменшеності або пестливого забарвлення.
Приклад:
Гарний — кращий — найкращий.
Злий — злющий — презлющий.
Зверни увагу!
У текстах, які належать до художнього стилю, вживаються прикметники і в прямому, і в переносному значенні.
У текстах, які належать до науково-публіцистичного стилю, використовуються прикметники «книжного» походження.
Приклад:
Автобіографічний, балансовий, валютний, гарантійний, зоологічний, ідеальний, маршрутний, нейтральний, організаційний, парламентський, регіональний.
У текстах науково-популярного стилю не використовуються:
  • прикметники, що належать до розмовної лексики;
  • прикметники з емоційним забарвленням; 
  • прикметники в переносному значенні.