Теорія:

Джерела українських фразеологізмів.
Спочатку сучасні фразеологізми виступали як вільні словосполучення, але, часто вживаючись (нерідко в переносному значенні), вони набули форми сталих зворотів.

Фразеологія української мови за своїм походженням – неоднорідна.
  
• Основним джерелом творення і поповнення фразеологізмів є жива народна мова, з якої надходять у літературну влучні вирази, дотепи, жарти. Такі вислови пов'язані з обрядами, звичаями, побутом і характером народу.
Прислів'я — це усталений вислів повчального характеру, що виражає переважно морально-етичну ідею:

         під лежачий камінь вода не тече.
Зверни увагу!
Особливістю прислів'їв є те, що вони мають здебільшого римовану форму, складаються з двох частин. Змістом другої частиниє протиставлення першій або висновок:

хто знання має, той і мур зламає.
Приказка — усталений вислів узагальненого змісту, який часто має пряме значення (прикладання) до конкретної життєвої ситуації:

кожна мітла по-своєму мете, буває, що і слон літає.
• Значна частина фразеологізмів української мови за походженням є виразами професійно-виробничого мовлення:
 
Приклад:
сім раз приміряй, а раз одріж; по всіх швах (з мови кравців);
на відмінно (з мови учителів та учнів).
• Є в українській мові й фразеологізми античного походження:
Приклад:
дамоклів меч, авгієві стайні.
• Фразеологізми біблійного походження:
Приклад:
умивати руки, у поті чола.
 
• Крилаті слова — це вислови, цитації, афоризми, що вийшли з відомих літературних чи публіцистичних джерел і зажили своїм окремим життям:
Приклад:
Послухали Лисичку і Щуку кинули у річку (Л. Глібов)
• Запозичені з інших мов фразеологізми:
Приклад:
дивитись крізь пальці (навмисне не помічати чогось).
 
Джерела фразеології +.png