Що ж ми називаємо іменником?
Дмитро Білоус дав таке визначення іменнику:
Іменник! Він узяв собі на плечі
Велике діло — визначати речі…
Велике діло — визначати речі…
Зверни увагу!
Назву «іменник» почали вживати з 1873 року. Її першим використав Омелян Партицький, який іменник називав речівником.
В одинадцятитомному «Словнику сучасної української мови» нараховують близько 135 тис. слів. Серед них іменників майже половина. Порівняно з іменниками дієслів удвічі менше.
В одинадцятитомному «Словнику сучасної української мови» нараховують близько 135 тис. слів. Серед них іменників майже половина. Порівняно з іменниками дієслів удвічі менше.
Іменник — це самостійна частина мови.
Його загальне лексичне значення — це значення предмета, тобто всього того, про що можна сказати: це хто? або це що?
Його загальне лексичне значення — це значення предмета, тобто всього того, про що можна сказати: це хто? або це що?
Це єдина частина мови, яка може позначати все, що завгодно, а саме:
- назви конкретних речей і предметів (будинок, дерево, зошит, книга, ліжко, лампа);
- назви живих істот (чоловік, інженер, дівчинка, юнак, олень, комар);
- імена людей, клички тварин, назви фільмів, картин, цукерок тощо (Іван, Надійка, Рябко, «Аватар», «Дев'ятий вал», «Ромашка»);
- назви різних речовин (кисень, бензин, свинець, цукор, сіль);
- назви різних явищ природи і суспільного життя (буря, мороз, дощ, свято, війна);
- назви абстрактних властивостей і ознак (свіжість, білизна, синява);
- назви абстрактних дій і станів (очікування, вбивство, біг);
- ознаки, властивості (бідність, доброта, чемність);
- дії (боротьба, виховання, слухання);
- числові поняття (одиниця, десяток, сотня).
Іменник має групи за значенням:
- загальні назви — власні назви;
- назви істот — назви неістот;
- конкретні — абстрактні;
- збірні;
- речовинні.
Морфологічні ознаки: змінюється за числами та відмінками, відноситься до певного роду.
Зверни увагу!
Іменник відноситься до певного роду, а не змінюється за родами.
Синтаксична роль іменника: виступають у ролі підметів, додатків, обставин, означень, іноді — присудків.