Теорія:

Відмінювання IV відміни.png
Називний і знахідний відмінки однини іменників IV відміни творяться за допомогою закінчення -а(-я): дівч, ягн, вим', сі́м’ (в значенні «насіння»).
 
У родовому відмінку однини іменники з суфіксом -ат-(-ят-) мають закінчення (теляти, лошати), а з суфіксом -ен- мають закінчення (імені, племені, сі́мені) або мають паралельну форму (ім’я, плем’я, сі́м’я).
 
В орудному відмінку однини іменники втрачають суфікси -ат-(-ят-) і закінчення -ам (-ям) приєднується до кореня: телям, лошам. Іменники з суфіксом -ен- мають паралельну форму ім’ям — іменем, плем’ям — племенем.
 
Зверни увагу!
У місцевому відмінку однини іменники тім'я, вим'я можуть вживатися без суфікса: на тім'ї, на вим'ї.
У називному відмінку множини іменники IV відміни мають суфікси -ат-(-ят-), -ен- і закінчення -а(-я): дівчата, гусята, племена, сі́мена.
 
Зверни увагу!
У знахідному відмінку множини у назвах істот переважає форма, спільна з родовим (загнав курчат, пас ягнят і ягнята), а в назвах неістот виступає форма, спільна
 з називним (племена, імена).