Теорія:

Для зв’язку з іншими словами у реченні іменники змінюють своє закінчення.
Така зміна називається відмінюванням, або змінюванням за відмінками.
В українській мові сім відмінків, кожен з яких відповідає на певне питання:
називний (Н. в.) — Хто? Що?
родовий (Р. в.) — Кого? Чого?
давальний (Д. в.) —Кому? Чому?
знахідний (3. в.) — Кого? Що?
орудний (Ор. в.) — Ким? Чим?
місцевий (М. в.) — На кому? На чому?
кличний (Кл. в.) — іменники виступають звертанням.
 
Відмінювання.png
 
Кличний відмінок виконує в реченні роль звертання до істоти, він не пов'язується з іншими словами за допомогою запитання.
При звертанні не запитується хто? що? кого? чого?, а вказується на особу формою займенника ти (ви) у будь-якому випадку:
Приклад:
Сергію, тобі пора вже іти до школи; Марино, а уроки ти зробила?
Умножині форма кличного відмінка збігається з формою називного відмінка: сестри, брати.
 
Іменники відмінюються в однині й множині.
Називний відмінок однини є початковою формою іменника.
Він виступає формою вираження підмета, що відповідає на питання: хто? що?:
корова, місто.
Називний і кличний відмінки — прямі.
Решта відмінківнепрямі.
 
Схема   визначення    відмінка     іменника:
1.Знайди у реченні слово, з яким пов’язаний іменник;
2.Від цього слова постав питання до іменника, відмінок якого визначається;
3.За питанням визнач відмінок іменника.
 
ЦІКАВО!
Учні Естонії, вивчаючи рідну мову, повинні запам’ятати 14 відмінків, у Фінляндії – 14, в Угорщині – 22, чемпіон по кількості відмінків – мови народів Дагестану – понад 50 відмінків. А ось у китайській мові – жодних відмінків  узагалі немає: відносини між словами передаються за допомогою службових частин мови.