Теорія:

Займенник — це самостійна змінна частина мови, яка лише вказує на предмети, їхні ознаки або кількість, не називаючи їх, і відповідає на питання хто? що? який? чий? скільки? котрий?  
Морфологічні ознаки займенника.
Усі займенники змінюються за відмінками: хто — кого, кому, ким, (на) кому.
Деякі займенники змінюються ще й за родами та числами: чий — чия, чиє, чиї.
Синтаксична роль займенників
У реченні займенник найчастіше виступає:
  • підметом: Вчора я ходив у школу. Хтось зазирнув у вікно.
  • означенням: Зараз розповім про свої плани. Ці дівчатка не з нашого класу.
  • додатком: Щось тебе не бачу.
Зрідка — іменною частиною складеного присудка: Щось ти сьогодні ніякий.
  
Зверни увагу!
Займенники використовуються як один із засобів зв’язку між реченнями в тексті, а також допомагають уникнути небажаного повтору слів:
Кожне дерево в цьому несходимому лісі він знає і до нього горнеться (Ю.Збанацький).