Просте речення має одну граматичну основу, виражену сполученням підмета й присудка або лише одним головним членом.
Приклад:
Ситий голодному не товариш. Тиха вода греблю рве. Сказаного і сокирою не вирубаєш (Нар. творчість).
Складне речення має дві чи більше граматичні основи. Частини складного речення поєднані за змістом, інтонаційно та граматично; між ними ставимо розділові знаки — кому, двокрапку, тире, крапку з комою.
Приклад:
Скільки вовка не годуй, а він усе в ліс дивиться. Хто меч підійме, той від меча й загине (Нар. творчість).
Залежно від способу поєднання частин складні речення поділяються на:
1. Складні сполучникові речення (між частинами є сполучник сурядності чи підрядності або сполучне слово): Що написано пером, того не виволочиш волом. Про вовка помовка, а вовк до хати (Нар. творчість).
2. Складні безсполучникові речення (частини поєднано інтонаційно без сполучників і сполучних слів): Менше говори — більше почуєш. Моя хата скраю — нічого не знаю. Лінивий двічі робить, скупий двічі платить (Нар. творчість).