26. Завдання 29-33

Прочитайте текст (цифри в дужках позначають номери рядків) і виконайте завдання.
(1–4) На Олімпіаді-2016 у Ріо-де-Жанейро збірна України посіла в загально-командному заліку 31-ше місце. Особливо безрадісний цей результат на тлі досягнень нашої параолімпійської збірної, яка здобула 117 медалей і посіла на Параолімпіаді-2016 третє місце — після збірних Китаю та Великої Британії.

(5–10) Виступи українців на Параолімпіаді-2016 без перебільшення вразили. Наприклад, у змаганнях із плавання комплексом на 200 метрів наші спортсмени зайняли всі сходинки п’єдесталу: Денис Дубров здобув золоту медаль і встановив новий світовий рекорд, Максим Крипак отримав срібло, а Дмитро Ванзенко виграв бронзу. У зв’язку з цим радісно вибухнув український сегмент соціальних мереж. Досягнення українських спортсменів помітили також перші особи держави.

(11–23) Звичайно, кожним із цих мужніх людей, які отримали нагороди на Параолімпіаді-2016, варто захоплюватися. Як і тими спортсменами, які фінішували за межами першої трійки чи навіть просто взяли участь у змаганнях, адже найважливіший олімпійський принцип твердить, що «головне участь, а не перемога». Саме в такий спосіб розвиває параолімпійський рух цивілізований світ.
Особливо це стосується параолімпійців, для яких уже вихід на старт є звитягою духу над фізичними можливостями. Ще в середині минулого століття англійський нейрохірург Людвіг Гутман на практиці довів, що спорт допомагає людям з особливими потребами покращити своє життя та відновити психічну рівновагу. До прикладу, у США, Великій Британії, Австралії для них створені комфортні умови. Їм надані широкі можливості реалізуватися як особистостям, зокрема брати участь у спортивних змаганнях найвищого рівня. Для цього, власне, і створені параолімпіади.

(24–30) У державах з авторитарним режимом правління спорт сприймають по-іншому. Для їхніх керманичів спорт — спосіб прославляння величі власної країни й покращення її іміджу у світі, пропаганда свого устрою. Цей принцип свідомо перенесений ними на параолімпійський рух: результат понад усе, досягти його треба за будь-яку ціну. Можливо, саме тому на останніх трьох параолімпіадах у командному заліку перемагала збірна Китаю. Що ж до команди США, то вона востаннє посідала перше місце 1996 року.

(31–37) Приклад використання параолімпійців з пропагандистською метою подає Росія. На Параолімпіаді-2012 у Лондоні збірна цієї країни була в загальному заліку другою, що ж до Параолімпіади-2016, то російських спортсменів не допустили до змагань через систематичне вживання допінгу. «Як на мене, російська влада “підставила” своїх параолімпійців. Її підхід “медалі важливіші за мораль” мені огидний», — прокоментував дискваліфікацію збірної Росії голова Міжнародного параолімпійського комітету Філіп Крейвен.

(38–47) Україна на двох останніх параолімпіадах ставала в медальній класифікації четвертою. У Пекіні 2008 року вона здобула 74 нагороди, у Лондоні 2012-го — 85. Параолімпійці традиційно виступають краще за нашу олімпійську команду. Можливо, спрацьовує різниця в психології олімпійців і параолімпійців. Для людей з особливими потребами параолімпійський спорт є в нашій країні одним, на жаль, з небагатьох шансів реалізувати себе в житті. Погодьмося, 40 тисяч доларів за золоту медаль, 26 тисяч доларів за срібну й 18 тисяч доларів за бронзову — гроші, які людям, що мають проблеми зі здоров’ям, складно заробити в інших сферах життя. Тож добре, що в Україні побудована система параолімпійського руху, яка дозволяє їм досягати спортивних успіхів.

(48–54) Пишаючись спортивними досягненнями параолімпійської  збірної України, наше суспільство мало б зважати не лише на її високі місця в медальних заліках, а також на інші речі. Наприклад, на міжнародний рейтинг доступності міського середовища й транспорту для людей з особливими можливостями (а отже, і з особливими потребами!). Коли станеться так, що Україна в цьому списку також увійде до світової топ-трійки, тоді матимемо право впевнено говорити про наші спортивні перемоги.

 

За Д. Марценишиним