Прочитайте текст (цифри в дужках позначають номери рядків) і виконайте завдання
Текст А
(2) Як свідчить практика європейських країн, єдиний раціональний шлях подолання проблем, пов’язаних з накопиченням відходів, — розподіл і подальше використання їх. Обов’язковою умовою ефективної переробки сміття є його сортування, що підвищує продуктивність застосування вторинної сировини: за роздільного збирання непотребу із загальної кількості його можна вилучити до 70–80 % корисних ресурсів, а без нього — лише близько 15 %.
(3) Найбільш ефективним є сортування сміття за місцем утворення його, тобто для побутових відходів це розподіл їх власне населенням. На жаль, поки що більшість громадян в Україні до цього не готова, адже вдома потрібно мати кілька ємностей для різних категорій потенційної вторинної сировини, а обивателям простіше все викидати в одне відро чи бак, аніж скласти окремо скляні пляшки чи макулатуру.
(4) Та й влада не поспішає вирішувати цю проблему. Чиновники пояснюють свою незацікавленість низькою екологічною свідомістю людей і небажанням останніх сортувати сміття: мовляв, розподіл відходів не дасть результатів, оскільки більшість жителів усе одно не робитиме цього. Прикриваючись такою відмовкою, можновладці не вживають заходів щодо усвідомлення громадянами складної ситуації з довкіллям. Хоча загальнонаціональна інформаційна кампанія, а також різноманітні способи заохочення населення й організацій, що сортують непотріб, без сумніву, мали б позитивні наслідки.
(5) Цілком зрозуміло, що для того, хто бере на себе ініціативу запровадження роздільного збирання відходів, крім екологічного складника, важливою, а часто й першочерговою є економічна вигода. Головною ж перешкодою є досить низькі закупівельні ціни на вторинну сировину. Тому й на цьому етапі необхідна допомога держави.
За матеріалами інтернет-джерел
Текст Б
(6) Справді успішними щодо переробки відходів можна вважати шведів. Усе почалося ще в 1970-ті роки. Тоді країна із суворим кліматом цілком залежала від імпорту природного газу, тому було вирішено змінити енергетичну ситуацію. Учені й політики з’ясували, що кожен мешканець «виробляє» близько півтора кілограма сміття за день, а чотири тонни побутового непотребу з надлишком компенсують використання однієї тонни нафти. Нескладні розрахунки підказали єдине правильне рішення — і держава серйозно взялася за переробку відходів.
(7) Нині у Швеції пріоритетом є не знищення сміття, а повторне використання його. Місцеві домогосподарства окремо збирають газети, пластик, метал, скло, електричні прилади, лампочки, батарейки. Також у спеціальні мішки складають залишки їжі. Важливо, що в цій країні населення сумлінно сортує відходи. Уряд лише проводить інформаційні кампанії, спрямовані на популяризацію ідеї роздільного збирання непотребу.
(8) Далі відсортоване сміття переробляють по-різному: газети перетворюють на паперову масу, пляшки використовують повторно або переплавляють на нові елементи, пластикові контейнери стають пластичною сировиною, залишки їжі компостують, щоб отримати з них добриво чи біогаз. Саме ним потім заправляють громадський транспорт. Крім того, відходи — відносно дешеве паливо, а місцеві науковці винайшли ефективну й прибуткову технологію перетворення побутового сміття на електроенергію. Ця держава навіть імпортує понад 700 тисяч тонн непотребу з інших країн. Утилізація твердих залишків забезпечує 20 % тепла в тутешніх будинках. Сьогодні так опалюють майже 900 тисяч домогосподарств.
(9) У Швеції функціонують 30 електростанцій, що спалюють 5,5 млн тонн відходів за рік. Попіл становить 15 % від початкової маси, його сортують і відправляють на переробку. Залишки просівають, щоб вилучити гравій, який використовують у дорожньому будівництві. Наприкінці лише 1 % непотребу поповнює звалища. Дим від сміттєспалювальних заводів містить 99,9 % нетоксичного двоокису вуглецю й води, однак і його в цій країні очищують. Шлак, отриманий під час цього процесу, використовують для заповнення покинутих шахт.
(10) Одного разу шведи захотіли зробити свою країну енергетично незалежною, а в результаті досягли не лише цього, а й екологічної безпеки, підвищили рівень чистоти довкілля.
За М. Мордовцевим
Відходи
(1) Використання сміття як вторинної сировини в розвинених країнах уже давно стало нормою. Там практично всі відходи є цінним ресурсом, а кількість непотребу на звалищах і переробних заводах мінімальна. Наприклад, багато європейських організацій веде документацію на аркушах, виготовлених з макулатури. Якість їх дещо гірша та й вартість поки що вища, ніж звичайних, однак так можна зберегти чимало деревини. Якщо ж з’явиться тенденція до зростання попиту на цю продукцію, то такий папір стане дешевшим.(2) Як свідчить практика європейських країн, єдиний раціональний шлях подолання проблем, пов’язаних з накопиченням відходів, — розподіл і подальше використання їх. Обов’язковою умовою ефективної переробки сміття є його сортування, що підвищує продуктивність застосування вторинної сировини: за роздільного збирання непотребу із загальної кількості його можна вилучити до 70–80 % корисних ресурсів, а без нього — лише близько 15 %.
(3) Найбільш ефективним є сортування сміття за місцем утворення його, тобто для побутових відходів це розподіл їх власне населенням. На жаль, поки що більшість громадян в Україні до цього не готова, адже вдома потрібно мати кілька ємностей для різних категорій потенційної вторинної сировини, а обивателям простіше все викидати в одне відро чи бак, аніж скласти окремо скляні пляшки чи макулатуру.
(4) Та й влада не поспішає вирішувати цю проблему. Чиновники пояснюють свою незацікавленість низькою екологічною свідомістю людей і небажанням останніх сортувати сміття: мовляв, розподіл відходів не дасть результатів, оскільки більшість жителів усе одно не робитиме цього. Прикриваючись такою відмовкою, можновладці не вживають заходів щодо усвідомлення громадянами складної ситуації з довкіллям. Хоча загальнонаціональна інформаційна кампанія, а також різноманітні способи заохочення населення й організацій, що сортують непотріб, без сумніву, мали б позитивні наслідки.
(5) Цілком зрозуміло, що для того, хто бере на себе ініціативу запровадження роздільного збирання відходів, крім екологічного складника, важливою, а часто й першочерговою є економічна вигода. Головною ж перешкодою є досить низькі закупівельні ціни на вторинну сировину. Тому й на цьому етапі необхідна допомога держави.
За матеріалами інтернет-джерел
Текст Б
(6) Справді успішними щодо переробки відходів можна вважати шведів. Усе почалося ще в 1970-ті роки. Тоді країна із суворим кліматом цілком залежала від імпорту природного газу, тому було вирішено змінити енергетичну ситуацію. Учені й політики з’ясували, що кожен мешканець «виробляє» близько півтора кілограма сміття за день, а чотири тонни побутового непотребу з надлишком компенсують використання однієї тонни нафти. Нескладні розрахунки підказали єдине правильне рішення — і держава серйозно взялася за переробку відходів.
(7) Нині у Швеції пріоритетом є не знищення сміття, а повторне використання його. Місцеві домогосподарства окремо збирають газети, пластик, метал, скло, електричні прилади, лампочки, батарейки. Також у спеціальні мішки складають залишки їжі. Важливо, що в цій країні населення сумлінно сортує відходи. Уряд лише проводить інформаційні кампанії, спрямовані на популяризацію ідеї роздільного збирання непотребу.
(8) Далі відсортоване сміття переробляють по-різному: газети перетворюють на паперову масу, пляшки використовують повторно або переплавляють на нові елементи, пластикові контейнери стають пластичною сировиною, залишки їжі компостують, щоб отримати з них добриво чи біогаз. Саме ним потім заправляють громадський транспорт. Крім того, відходи — відносно дешеве паливо, а місцеві науковці винайшли ефективну й прибуткову технологію перетворення побутового сміття на електроенергію. Ця держава навіть імпортує понад 700 тисяч тонн непотребу з інших країн. Утилізація твердих залишків забезпечує 20 % тепла в тутешніх будинках. Сьогодні так опалюють майже 900 тисяч домогосподарств.
(9) У Швеції функціонують 30 електростанцій, що спалюють 5,5 млн тонн відходів за рік. Попіл становить 15 % від початкової маси, його сортують і відправляють на переробку. Залишки просівають, щоб вилучити гравій, який використовують у дорожньому будівництві. Наприкінці лише 1 % непотребу поповнює звалища. Дим від сміттєспалювальних заводів містить 99,9 % нетоксичного двоокису вуглецю й води, однак і його в цій країні очищують. Шлак, отриманий під час цього процесу, використовують для заповнення покинутих шахт.
(10) Одного разу шведи захотіли зробити свою країну енергетично незалежною, а в результаті досягли не лише цього, а й екологічної безпеки, підвищили рівень чистоти довкілля.
За М. Мордовцевим
\(1\). Яку максимальну кількість ємностей мав би використовувати українець у себе вдома, зважаючи на практику шведів, описану в тексті Б?
\(2\). Спільними ключовими поняттями для обох текстів є
\(3\). Інформацію з тексту Б автор тексту А міг би використати для обґрунтування всіх позицій, ОКРІМ
\(4\). Найбільш важливою темою, яку розвивають автори обох текстів, є
\(5\). Автори обох текстів, імовірно, НЕ ПОГОДИЛИСЯ б із твердженням
Джерела:
Ви повинні авторизуватися, щоб відповісти на завдання. Будь ласка, увійдіть в свій профіль на сайті або зареєструйтеся.