Якщо і , то
Іноді зручніше використовувати це правило в такий спосіб:
Очевидно, що з числа \(2\) та з числа \(32\) не можна добути корінь, а з їхнього добутку можна.
Трапляються випадки, коли в підкореневому числі є множники, з яких можна добути корінь, і множники, з яких корінь не добувається. Тоді вираз спрощується за допомогою винесення множника з-під знака квадратного кореня.
Щоб винести множник з-під знака квадратного кореня, необхідно:
-
підкореневе число розкласти на множники в такий спосіб, аби хоча б із одного множника можна було добути квадратний корінь (\(4\); \(9\); \(16\); \(25\) тощо);
-
квадратний корінь із добутку записати як добуток квадратних коренів;
-
добути корінь із тих множників, із яких він добувається;
-
отримані множники перемножити.
Якщо складно одразу винести найбільший множник, то підкореневе число розкладається на множники поступово.
Приклад:
З-під знака кореня виноситься найбільший можливий множник.
Приклад: