Основною причиною екологічної кризи у відносинах людини і природи є не збільшення населення, не розвиток промисловості, не наші економічні або політичні системи, а система цінностей, що визначають ставлення людини до того, що її оточує, до природи. Основними цінностями, що визначають ставлення людини до природи, є економічна, пізнавальна, естетична, етична та ін.
Вивченням цінностей природи й оцінювання людиною значення природи, що мотивує її поведінку, займається екологічна етика.
Екологічна етика — це вчення про принципи й проблеми моральних взаємовідносин людини з природою й суспільством.
Засновниками цієї системи поглядів, яку ще називають етикою Землі, є американський еколог Олдо Леопольд (\(1887\) - \(1948\)) і німецький лікар, місіонер, музикант, лауреат Нобелівської премії миру Альберт Швейцер (\(1875\) - \(1965\)). На відміну від біоетики, що досліджує моральне ставлення людини до життя, екологічна етика вивчає моральні стосунки людини й природи взагалі — живої й неживої. Основою сучасної екологічної етики є взаємодоповнювальні й рівнозначні світоглядні концепції — біоцентризм й екоцентризм. Суб'єктами в цих концепціях є організми, види живих істот та екосистеми. О. Леопольд виокремив такі принципи екологічної етики:
- принцип збереження природи;
- принцип збереження біорізноманіття;
- принцип цілісності природи;
- принцип поваги до природи;
- принцип відповідальності.
Основними завданнями сучасної екологічної етики є: перебудова моральної свідомості людини, виховання любові й співчуття до природи, формування відповідальності людини за стан природи, формування рівноправного співіснування людини й природи.
\(1\) січня \(2016\) року офіційно набрали чинності
Цілі сталого розвитку
Природу врятувати зможе тільки створення нової ціннісної системи, заснованої на високому оцінюванні внутрішніх і зовнішніх цінностей природи, використання яких не спричинить загибелі природи.
Джерела:
Біологія і екологія (рівень стандарту): підруч. для 10 кл. закл. заг. серед. освіти / В. І. Соболь. – Кам’янець-Подільський : Абетка, 2018. с. 17-18.