Автотрофне живлення — це надходження в організм неорганічних речовин, необхідних для синтезу власних органічних сполук.
Залежно від джерел енергії, що використовуються при цьому, розрізняють:
- фотоавтотрофне живлення — властиве організмам, які здійснюють фотосинтез, використовуючи енергію сонячного світла, вуглекислий газ і воду перетворюють їх на органічний матеріал і використовують у клітинних функціях. Цей тип живлення властивий ціанобактеріям і зеленим рослинам, у клітинах яких є зелені пігменти, які вбирають зовнішню світлову енергію;
- хемоавтотрофне живлення — властиве організмам, які отримують енергію за рахунок хімічних реакцій. Цей тип живлення мають деякі групи бактерій (сіркобактерії, залізобактерії, нітрифікувальні бактерії), які використовують внутрішню хімічну енергію неорганічних сполук.
У зелених рослин надходження неорганічних речовин забезпечують регульовані процеси повітряного і мінерального живлення.
Повітряне живлення — це процес поглинання та засвоєння з повітря вуглекислого газу, яким є вихідним продуктом для фотосинтезу. Надходження відбувається крізь продихи листка, тому саме цей вегетативний орган є органом повітряного живлення.
Мінеральне живлення — це процес поглинання та засвоєння з ґрунту води та хімічних елементів, необхідних для життєдіяльності. Органом мінерального живлення в рослин є корінь.
Звичайним явищем для зелених рослин є поєднання автотрофного живлення з гетеротрофним і використання готових органічних речовин із зовнішнього середовища або із резервів у клітинах. В усіх рослин є період, коли організм використовує для життя раніше синтезовані та відкладені про запас органічні речовини. У темновий період живлення рослин також є гетеротрофним.
За особливостями живлення серед рослин виокремлюють такі групи:
- рослини-сапрофіти — організми, які отримують необхідні для життєдіяльності речовини, руйнуючи залишки мертвих рослин і тварин чи відмерлі частини рослин і тварин, абсорбуючи розчинні органічні сполуки (ялинник звичайний, гніздівка звичайна);
- рослини-напівпаразити — можуть отримувати від донора лише воду, мінеральні речовини і частину органічних речовин (омела-біла, дзвінець, перестріч, очанка);
- рослини-паразити — отримують поживні речовини безпосередньо з тканин інших рослин (вовчок, петрів хрест, повитиця);
- рослини-хижаки — характерна часткова або переважна, проте не цілковита гетеротрофія (венерина мухоловка, росичка круглолиста, жирянка, пухирник, непентес).
Зелені рослини із середовища отримують енергію Сонця. Утворення глюкози залежить передусім від якості та кількості світлової енергії, яка поглинається хлорофілом і каротиноїдами листків. Найбільше значення для рослин мають сині, фіолетові та червоні промені видимого спектра. На початкових стадіях вегетації для рости і розвитку рослин важливими є сині промені, а у дорослому віці більш необхідними стають червоні промені.
Особливостями живлення зелених рослин є повітряне і мінеральне живлення, використання готових органічних речовин і світлової енергії.
Джерела:
Біологія і екологія (рівень стандарту): підруч. для 10 кл. закл. заг. серед. освіти / В. І. Соболь. – Кам’янець-Подільський : Абетка, 2018. с. 96-97.