Транспланталогія — розділ медицини, що вивчає пересадку клітин, тканин, органів або їх штучних замінників.
Щорічно в світі здійснюється близько \(100\) тис. пересадок органів (нирок, серця, печінки, підшлункової залози, легень).
Введення в організм чужорідних білків, не властивих даній особині, викликає імунні реакції, спрямовані на знищення чужорідного білка і збереження сталості власного білкового складу. Відторгнення трансплантата відбувається через антигенну відмінність його від антигенів реципієнта. Реакція відторгнення трансплантата зумовлена антитілами. У цьому полягає трансплантаційний імунітет — надійний захист організму від чужорідних білків. Будь-який організм прагне до збереження імунологічного гомеостазу, тобто сталості антигенного складу тканин. через те подолання імунологічного бар'єра несумісності тканин — найскладніша проблема трансплантології.
Проте іноді організм може сприймати чужі антигени як свої власні й не виробляти проти них антитіл. Так явище названо імунологічною толерантністю, тобто толерантністю одного організму до антигенів іншого. Явище імунологічної толерантності було відкрите у \(1953\) році чеським ембріологом М. Гашеком і англійським зоологом П. Медаваром. Проведені ними експерименти показали: якщо на ембріональному етапі розвитку ввести в організм чужорідні білки (антигени), то надалі вже дорослі тварини сприйматимуть їх як свої власні. Організм буде до них толерантним. Дослідження М. Гашека і П. Медавара підтвердили гіпотезу Ф. Бернета (\(1949\)) про те, що створення імунологічного гомеостазу відбувається в ранній період розвитку організму, коли закладається і формується лімфоїдна тканина.
Для подолання тканинної несумісності під час трансплантації використовують різні методи.
До специфічних методівналежать:
- добір донора й реципієнта за тканинною сумісністю;
- гальмування трансплантаційного імунітету (наприклад, застосування циклоспорину чи інших препаратів для профілактики реакції відторгнення);
- формування толерантності в реципієнта до антигенів донора.
Неспецифічні методи діють на імунну систему всього організму. Вони гальмують не тільки трансплантаційний, а й інфекційний імунітет. Цього досягають різноманітними засобами: гальмування активності імунної системи, опроміненням, введенням спеціальної сироватки, гормонів тощо. Проте найважливіше завдання сучасної імунології — не просто загальмувати імунітет, а загальмувати саме трансплаційний імунітет, зберігши функцію захисту організму від інфекцій.
Головним завданням трансплантології є подолання бар'єра біологічної несумісності.
Джерела:
Біологія і екологія (рівень стандарту): підруч. для 10 кл. закл. заг. серед. освіти / В. І. Соболь. – Кам’янець-Подільський : Абетка, 2018. с. 229.