Основними видами взаємодії алельних генів є повне домінування, неповне домінування, кодомінування та множинний алелізм.
Повне домінування — це форма взаємодії алельних генів, за якої у гетерозиготного організму домінантний алель (\(А\)) повністю пригнічує дію рецесивного (\(а\)).
У результаті такого впливу в гетерозигот спостерігається домінантний прояв ознаки. Прикладом цієї форми взаємодії є успадкування кольору плодів у томата, довжини стебла в гороху тощо.
Неповне домінування — це форма взаємодії алельних генів за якої у гетерозиготного організму (\(Аа\)) домінантний алель (\(А\)) не повністю пригнічує рецесивний алель (\(а\)), внаслідок чого проявляється проміжний стан ознаки.
За повного домінування розщеплення за генотипом і фенотипом збігається і становить \(1\) : \(2\) : \(1\).
Прикладами ознак, які успадковуються за неповним домінуванням, є: форма волосся людини (кучеряве, хвилясте або пряме), забарвлення пір'я курей (чорне, зозулясте або біле), забарвлення квітів нічної красуні (червоне, рожеве або біле) тощо.
Множинний алелізм — це явище, за якого ознака в популяції визначається не двома, а декількома алелями.
Множинні алелі виникають внаслідок мутації одного гена в різних особин. Так, у людини три алельні гени (їх позначають IO, IA, IB) в різних поєднаннях визначають \(4\) групи крові за системою \(ABO\). Серії множинних алелей визначають також забарвлення хутра в лисиць, колір шерсті гімалайського кролика. У мухи дрозофіли відома серія алелів за геном забарвлення очей, що складається з \(12\) варіацій: червона, коралова, вишнева, абрикосова, біла та ін.).
Кодомінування — це взаємодія алельних генів, за якої у фенотипі організму проявляються обидва алелі гена. За типом кодомінування в людини успадковується четверта група крові (генотип IAIB).
Отже, між алельними генами за участі їхніх функціональних продуктів постійно відбуваються різного роду взаємодії.
Джерела:
Біологія і екологія (рівень стандарту): підруч. для 10 кл. закл. заг. серед. освіти / В. І. Соболь. – Кам’янець-Подільський : Абетка, 2018. с. 143-144.