Термін «екологічна ніша» запропонував американський натураліст Джозеф Грінелл (\(1877\) - \(1939\)) ще у \(1917\) році для характеристики екологічних умов існування та просторового місцерозміщення каліфорнійських пересмішників, які найбільш відомі своєю здатністю відтворювати голосові сигнали.
Дещо пізніше англійський еколог Чарлз Елтон (\(1900\) - \(1991\)) визначив нішу як «місце організму в біотичному угрупованні, його відносини з їжею та ворогами», акцентувавши увагу на функціональному статусі організмів виду в угрупованні. Повніше уявлення про екологічну нішу дає багатовимірна модель, яку розробив у \(1957\) році англо-американський учений Евелін Хатчінсон (\(1903\) - \(1991\)). Він запропонував розглядати еконішу як увесь діапазон чинників середовища, в якому певний вид упродовж тривалого часу проживає й розмножується. Американський еколог Юджин Одум (\(1913\) - \(2002\)) назвав екологічну нішу «професією» виду, що є наслідком адаптацій організмів виду до існування в екосистемі.
У сучасній екології під екологічною нішею розуміють місце організму популяції або виду в природі, що визначається трьома складниками:
- просторовим розташуванням в екосистемі;
- взаємозв'язками з абіотичними й абіотичними чинниками місць існування;
- екологічними функціями в екосистемі.
Екологічна ніша — це просторове й функціональне багатовимірне місце виду (організмів, популяції) в екосистемі, що визначається їхнім біотичним потенціалом і сукупністю чинників довкілля, до яких він пристосований.
Джерела:
Біологія і екологія (рівень стандарту): підруч. для 11 кл. закл. заг. серед. освіти / В.І. Соболь. — Кам'янець-Подільський: Абетка, 2019. с. 21.