Коеволюція, або спряжена еволюція, або коадаптивна еволюція, — еволюційна взаємодія організмів різних видів, які не обмінюються генетичною інформацією, але об'єднані тісними екологічними зв'язками.
Першим концепцію коеволюції запропонував у \(1968\) році М.В. Тимофєєв-Ресовський (\(1900\) - \(1981\)). З погляду еволюційної біології біологічні види не можуть зупинитися у своєму розвитку. Навіть за відсутності змін неживої природи організми змінюються, оскільки співіснують з іншими видами, які також еволюціонують.
У процесі коеволюції видів складаються такі взаємовідносини, за яких види-партнери стають певною мірою взаємно необхідними. Наприклад, бджола медоносна, добуваючи нектар та пилок, здійснює перехресне запилення квіткових рослин; хижаки, вибраковуючи серед своїх жертв неповноцінних особин, стають важливими регуляторами їхньої чисельності. Результатом коеволюції є взаємні адаптації двох видів (коадаптації), що забезпечують можливість їхнього спільного існування та підвищення стійкості біогеоценозу як цілісної біологічної системи.
Найпоширенішими формами коеволюції є відносини в системах «тварини-запилювачі — квіткові рослини», «рослиноїдні тварини — рослини», «хижак — жертва», «комахоїдні рослини — комахи», «паразит — хазяїн», «організми-галоутворювачі — рослини», «рослина — гусениці, що її поїдають» та різні види симбіозу.
Коеволюція створює комплекс сумісних адаптацій у різних видів, що забезпечує стабільне функціонування природних саморегулювальних екосистем. Така екосистема розвивається й адаптується до змін зовнішніх умов і водночас зберігає стабільність видового складу та їх взаємозв'язків.
Джерела:
Біологія і екологія (рівень стандарту): підруч. для 11 кл. закл. заг. серед. освіти / В.І. Соболь. — Кам'янець-Подільський: Абетка, 2019. с. 24 - 25.