Основними групами домену Еукаріоти є рослини, гриби і тварини, серед яких також є паразити.
Рослини-паразити повністю (справжній паразитизм) або частково (напівпаразитизм) втратили здатність до фотосинтезу. Серед водоростей паразитизм є різкісним явищем і характерний здебільшого для червоних водоростей. Так, родохітріум паразитує на айстрових, гарвієла дивна — на інших багрянках. Серед мохів, плаунів, хвощів і папоротей паразитів немає. У межах групи Хвойні рослини описано єдиний вид паразитаксус обпалений (Parasitaxus ustus), ендемік о. Нова Каледонія. А ось серед квіткових рослин відомо близько \(4100\) паразитичних видів, які належать аж до \(19\) родин. Найвідомішими справжніми рослинами-паразитами є повитиця, вовчок, рафлезія, петрів хрест. А такі рослини, як омела, перестріч, дзвінець, очанка — це напівпаразити.
Гриби-паразити пристосовані жити на поверхні, а інші, яких серед грибів більшість — у тілі свого хазяїна. Паразитичні гриби мають різні шляхи зараження, здатні дуже швидко розмножуватися, утворюють величезну кількість спор, що поширюються різними способами. Живуть гриби-паразити переважно на рослинах (майже \(10000\) видів), рідше на тваринах і людині (близько \(1000\) видів). Є водяні гриби, які спричиняють хвороби риб, амфібій (наприклад, сапролегнія риб). Найвідомішими паразитичними грибами є фітофтора, трутовики, сажкові іржасті, ріжкові, борошнисторосяні гриби. Ряд грибів є збудниками грибкових захворювань людини. Гриб ахоріон, оселяючись на волосистій частиі голови, спричиняє паршу, трихофітон уражує волосся, гігті й шкіру та є збудником стригучого лишаю. Дріжджовий гриб сідіум спричиняє захворювання ротової порожнини — пліснявку.
Тварини-паразити є поширеним явищем серед одноклітинних твариноподібних (дизентерійна меба, трипаносоми, лейшманії, лямблії, грегарини, споросики). Паразитичні види часто трапляються серед таких безхребетних тварин, як жалкі (поліподій, який паразитує в ікрі осетрових риб), плоскі черви (сисуни,ціп’яки, стьожаки, ехінококи), круглі черви (аскариди, гострики), кільчасті черви (п’явки), ракоподібні (коропоїди, язикові мокриці, сакуліна), павукоподібні (кліщі), комахи (блохи, воші, галиці) й молюски (личинки беззубок, перлівниць, трихотропіси)
Серед хребетних тварин паразитів дуже мало (наприклад, міксини й міноги).
Залежно від тривалості зв’язку з організмом хазяїна розрізняють тимчасовий (кліщі, п’явки, коропоїди нападають лише для живлення) і стаціонарний (постійний контакт з хазяїном у гельмінтів) паразитизм. Серед тваринних паразитів також розрізняють екто- (воші, блохи) й ендопаразитів (гострики, сисуни). Особливою формою паразитичних взаємовідносин хребетних тварин є гніздовий паразитизм птахів (наприклад, у зозуль).
Найбільшою є кількість паразитичних видів серед одноклітинних твариноподібних, грибів й членистоногих, найменшою — серед водоростей, а вищі спорові й хвойні їх взагалі не мають.
Джерела:
Біологія і екологія (рівень ): підруч. для 11 кл. закл. заг. серед. освіти / В.І. Соболь. — Кам'янець-Подільський: Абетка, 2019. с. 54 - 55.