Терморегуляція — сукупність фізіологічних процесів, що підтримують температуру тіла організму відмінною від температури навколишнього середовища.
Організми мають різноманітні способи терморегуляції, що дають змогу в певних межах регулювати температуру тіла. Різниця між температурами тіла й середовища у рослин, твариноподібних організмів, більшості безхребетних є незначною, а терморегуляція здійснюється зазвичай через прояви поведінки або випаровування. Наслідком власної терморегуляції у рослин є те, що їхні листки тепліші, ніж повітря за низької температури, і холодніші — за високої. Найдосконалішими є механізми терморегуляції птахів і ссавців, у яких температура тіла підтримується на майже сталому рівні. Розрізняють три основні способи терморегуляції — етологічний, фізичний і хімічний.
Етологічна (поведінкова) терморегуляція забезпечує регуляцію температури тіла через прояви поведінки.
У найпростіших така поведінка виражена простими нерефлекторними термотаксисами, у вищих тварин — складними формами рефлекторної індивідуальної (наприклад, риття нір), групової (наприклад, утворення скупчень у сильні морози у пінгвінів), соціальної (наприклад, регуляція температури всередині гнізда у бджіл) та умовно-рефлекторної поведінки. Більшість комах, рептилій та амфібій активно відшукують освітлені сонцем місця для нагрівання тіла. Наприклад, прудка ящірка на сонці за 20 – 25 хв
підвищує температуру до 33 – 37 °С.
підвищує температуру до 33 – 37 °С.
Фізична терморегуляція – це сукупність фізичних процесів, спрямованих на зміну рівня тепловіддачі.
Хімічна терморегуляція — це сукупність хімічних процесів для активного збільшення теплоутворення у відповідь на зниження температури середовища.
Основними способами регуляції температури тіла організмів є етологічна, фізична та хімічна терморегуляції.
Джерела:
Біологія і екологія (рівень стандарту): підруч. для 11 кл. закл. заг. серед. освіти / В.І. Соболь. — Кам'янець-Подільський: Абетка, 2019. с. 38 - 39.