1. Чому класифікація життєвих форм рослин є екологічними?

Термін «життєва форма рослин» запропонував наприкінці \(XIX\) ст. відомий данський ботанік, один із засновників екології та морфології рослин Еугеніус Вармінг (\(1841\) - \(1924\)). Він вважав, що різні види рослин залежно від однакових зовнішніх умов набувають однакового зовнішнього вигляду й форми та досягають у своєму розвитку однієї й тієї самої мети досить різними шляхами. Наприклад, до посушливих місць існування в одних видів формується таке пристосування, як опушеність, у інших — восковий наліт, у третіх — редукція листків.

 

Існують різні класифікації життєвих форм рослин, що пояснюється застосуванням різних принципів групування. Широкого застосування у морфології рослин набула екологічна класифікація життєвих форм, розроблена на початку \(XX\) ст. данським ботаніком Крістеном Раукнієром (\(1860\) - \(1938\)). З усієї сукупності ознак життєвих форм він виокремив одну, що характеризує пристосування рослин до холодної або сухої пори року, — розміщення бруньок відновлення на рослинні (високо над ґрунтом, низько над ґрунтом, біля поверхні ґрунту, в ґрунті). Класифікація І.Г. Серебрякова (\(1914\) - \(1969\)) характеризує адаптації різних видів рослин, пов'язані з особливостями росту й тривалістю життєвого циклу. Згідно з нею виокремлюють такі категорії життєвих форм судинних рослин: дерев'янисті (дерева, кущі й кущики (наприклад, дуб, береза, калина, шипшина)), напівдерев'янисті (напівкущі й напівкущики (наприклад, чебрець, ефера, лаванда)), наземні трав'янисті (одно- та багаторічні трави (наприклад, лопух, пирій, бегонія)) і водні трав'янисті (земноводні рослини, плаваючі трави, підводні трави (наприклад, очерет, латаття, стрілолист)). Серед цих життєвих форм незалежно одна від одної можуть виникати ліаноподібні, сланкі форми.