Щороку в Україні інфекції, які передаються статевим шляхом, вражають близько \(200000\) людей. І, за різними джерелами, така статистика відображає лише \(30\) % від реальної кількості хворих. З найбільшою захворюваністю пов’язані \(8\) з більш ніж \(30\) відомих патогенів, що передаються під час сексуальних контактів. У даний час виліковуються \(4\) з цих \(8\) інфекцій, а саме сифіліс, гонорея, хламідіоз і трихомоніаз. Інші \(4\) інфекції, такі як гепатит \(В\), герпес, ВІЛ та вірус папіломи людини, є невиліковними, але завдяки лікуванню їх вплив можна зменшити.
Гігієнічні правила особистої гігієни відомі всім з дитинства, але щодня приділяючи ранковий і вечірній час чищенню зубів і вмиванню особи, слід пам’ятати ще й про інтимну гігієну статевих органів. Цю делікатну звичку потрібно прищеплювати дітям і дотримуватися все життя для збереження здоров’я. Найголовнішими вимогами до інтимної гігієни мають бути систематичність, безпечність та індивідуальність.
Безпечними статеві стосунки можуть бути тільки тоді, коли ризик небажаної вагітності та зараження хворобами, що передаються статевим шляхом, є мінімальним і немає будь-якої форми насильства (фізичного або психічного).
Така поведінка передбачає:
• правильне і систематичне використання чоловічих і жіночих презервативів;
• правильне застосування місцевих бактерицидних засобів, антисептиків, що значно знижують, але повністю не усувають ризику зараження;
• періодичне обстеження за допомогою клінічного та лабораторного діагностування;
• у разі діагностування інфекції (або підозри на її наявність) — спеціалізоване лікування;
• статеву стриманість;
• обов’язкове повідомлення статевих партнерів;
• вакцинацію проти онкогенних вірусів гепатиту B і папіломавірусів людини.
• правильне і систематичне використання чоловічих і жіночих презервативів;
• правильне застосування місцевих бактерицидних засобів, антисептиків, що значно знижують, але повністю не усувають ризику зараження;
• періодичне обстеження за допомогою клінічного та лабораторного діагностування;
• у разі діагностування інфекції (або підозри на її наявність) — спеціалізоване лікування;
• статеву стриманість;
• обов’язкове повідомлення статевих партнерів;
• вакцинацію проти онкогенних вірусів гепатиту B і папіломавірусів людини.
Найефективнішими заходами профілактики ЗПСШ є обов’язкове дотримування правил особистої гігієни в інтимному житті, відсутність шкідливих звичок та безпечна статева поведінка.
Джерела:
Біологія і екологія (рівень ): підруч. для 11 кл. закл. заг. серед. освіти / В.І. Соболь. — Кам'янець-Подільський: Абетка, 2019. с. 1120 - 121.