Основою сучасного землеробства мають стати закони екології та екологічно обґрунтовані заходи.
Фітомеліорація. Для підвищення продуктивності агроекосистем здійснюють осушення і зрошування ґрунтів, проводять боротьбу з ерозією (зміцнення схилів, створення лісосмуг, залугування колишніх торф'яників тощо) за допомогою рослин.
Сівозміна. Це процес чергування культур на тому самому полі упродовж тривалого часу. Найважливіша умова застосування сівозмін — це розміщення сільськогосподарських культур по кращих попередниках (наприклад, кращими попередниками кукурудзи є зернобобові, які збагачують ґрунт азотом, а також картопля). Перспективним напрямом є розроблення методів сумісного вирощування двох або декількох культур на одній ділянці.
Застосування сидератів (зелених добрив). Це ті рослини (редька, гірчиця, люпин, овес, горошок), що їх тимчасово вирощують на вільних ділянках ґрунту з метою поліпшення структури ґрунту, збагачення азотом та пригнічення росту бур'янів.
Безвідвальну оранку ґрунту рекомендується почергово замінювати традиційною. Такий спосіб оброблення захищає ґрунт від ерозії. З метою збереження родючості земель дію цього заходу треба мінімізувати, щоб важка техніка не руйнувала його структуру.
Нові технології вирощування сільськогосподарських рослин і тварин. Сьогодні в світі впроваджують декілька напрямів альтернативного землеробства:
- органічне землеробство, біодинамічне землеробство, біоінтенсивне міні-землеробство,малозатратне стале землеробство, екологічне землеробство, пермакультура.
Все більше застосовують контурне землеробство (практика ведення сільського господарства, яка передбачає впровадження ресурсозберігаючого землеробства, формування полів відповідно до контурів певного типу ґрунтів), адаптивне рослинництво (управління ростом і розвитком культурних рослин на основі інформації про стан рослин у кожний даний момент), органічне землеробство (з повною відмовою від мінеральних добрив, отрутохімікатів).
Застосування закритих або крапельних зрошувальних систем. В овочівництві та квітникарстві широко використовують теплиці, парники і методи вирощування овочів без ґрунту — гідропоніку (як субстрат використовують гравій, зрошуваний розчинами солей) та аеропоніку (коріння періодично обприскують розчинами мінеральних солей).
Ще одним заходом стабілізації сільськогосподарських угідь є широке впровадження біологічних методів боротьби зі шкідниками, хворобами та бур'янами.
Спираючись на закони екології, можна розв'язувати екологічні проблеми сучасного сільського господарства.
Джерела:
Біологія і екологія (рівень стандарту): підруч. для 11 кл. закл. заг. серед. освіти / В.І. Соболь. — Кам'янець-Подільський: Абетка, 2019. с.161.