В екології виокремлюють близько десяти груп екологічних чинників, що класифікують:
- за походженням (космічні, геологічні, техногенні);
- за середовищем виникнення (атмосферні, гідрологічні, едафічні);
- за характером впливу (фізичні, хімічні, біологічні);
- за об’єктом впливу (індивідуальні, групові, видові, соціальні);
- за ступенем впливу (летальні, екстремальні, обмежувальні);
- залежно від мінливості екологічні чинники поділяють на: періодичні (наприклад, добові зміни температури), неперіодичні (наприклад, виверження вулканів) і стабільні (наприклад, земне тяжіння).
Найпоширенішою й найзагальнішою є класифікація екологічних чинників за природою впливу, згідно з якою виокремлюють:
- абіотичні (вплив чинників не живої природи) — кліматичні (вплив світла, температури, вологості), атмосферні (вплив повітря), едафічні (вплив ґрунту), гідрологічні (вплив води), топографічні або орографічні (вплив рельєфу);
- біотичні (вплив чинників живої природи) — симбіотичні, нейтральні та антагоністичні; вірусогенні, мікробіогенні, фітогенні, мікогенні й зоогенні; внутрішньовидові й міжвидові;
- антропічні (прямий та опосередкований вплив діяльності людини) — техногенні (вплив галузей промисловості), антропогенні (опосередкований вплив людини).
Екологічні чинники відрізняються значною мінливістю в часі й просторі. Так, в історії Землі виокремлюють періоди потепління й похолодання, температура змінюється упродовж доби чи сезону або має різне значення на поверхні суходолу й у глибинах Світового океану.
Різноманітність екологічних чинників пов’язана з різноманітністю умов довкілля, що впливають на існування живого та визначають біологічне різноманіття.
Джерела:
Біологія і екологія (рівень стандарту): підруч. для 11 кл. закл. заг. серед. освіти / В.І. Соболь. — Кам'янець-Подільський: Абетка, 2019. с.134.