Багатьом видам рослин й тварин притаманні метапопуляції, тобто популяції, що складаються із часткових популяцій (підпопуляцій), між якими можуть мігрувати окремі особини, тобто наявний обмін генетичним матеріалом. Такі види менш уразливі до дії негативних чинників середовища. На практиці дослідники рідко коли мають справу зі справжніми популяціями. Найчастіше у природі досліджують сукупності особин різного ступеня згуртованості та чисельності — агрегації й деми.
Агрегація — тимчасово просторово відокремлена група особин (наприклад, зграя мігруючої сарани, що пересувається, або вужі, що зібралися до купи на зимівлю). Агрегація в цілому сприяє виживанню популяції, але посилює антагонізм між особинами (принцип Оллі).
Дем (локальна популяція) — відносно невелика частково відокремлена від інших група особин певного виду, які переважно схрещуються між собою.
За критерієм здатності до самовідтворення розрізняють незалежні, напівзалежні та залежні популяції.
Незалежні популяції мають достатньо високий потенціал розмноження, завдяки якому постійно відновлюється чисельність особин без надходження їх з інших популяцій (наприклад, острівні популяції птахів).
Напівзалежні популяції можуть існувати тривалий час завдяки розмноженню особин, але імміграція особин відчутно впливає на її чисельність та генетичну структуру (більшість існуючих популяцій).
Залежні популяції — це популяції, в яких народжуваність не компенсує втрат. Вони можуть існувати тільки за умови надходження особин із сусідніх популяцій.
Основними критеріями класифікації популяцій є їхня структурна організація та здатність до самовідтворення.
Джерела:
Біологія і екологія (рівень стандарту): підруч. для 11 кл. закл. заг. серед. освіти / В.І. Соболь. — Кам'янець-Подільський: Абетка, 2019. с.142.