Якість довкілля — міра відповідності навколишнього середовища і природних умов потребах людей та інших організмів.
Ця найзагальніша властивість довкілля оцінюється передусім через вплив і розвиток негативних процесів у екосистемах.
Організаційні засади оцінювання впливу на довкілля, спрямованого на запобігання шкоді довкіллю, забезпечення екобезпеки, охорони довкілля, раціонального природокористування, регулюються Законом України «Про оцінку впливу на довкілля» від \(2017\) р. Для визначення, обмеження, передбачування змін та якості довкілля застосовують певні механізми. Це екологічна експертиза, екологічні нормування, прогнозування, сертифікація, стандартизація, ліцензування, екологічний аудит.
Оцінювання впливу забруднення на довкілля здійснюється на державному рівні шляхом екологічної експертизи за певними параметрами (наприклад, кількість сполук важких металів, деяких ксенобіотиків, температура, кількість кисню, , в атмосфері). Нормування в галузі охорони довкілля визначає показники, що мають зменшувати антропогенний вплив і сприяти процесам самовідновлення та саморегуляції екосистем.
Екологічне нормування — це закріплення на законодавчому рівні певних правил, вимог, стандартів щодо охорони довкілля, використання природних ресурсів і забезпечення екологічної безпеки.
Система екологічних нормативів якості довкілля включає:
- нормативи екологічної безпеки (наприклад, нормативи якості атмосферного повітря);
- гранично допустиму кількість викидів і скидів у довкілля забруднювачів (наприклад, гранично допустима концентрація (ГДК) — максимальний рівень забруднення, що його людина витримує без шкоди своєму здоров'ю);
- рівні шкідливого впливу забруднювачів (наприклад, усі шкідливі речовини за ступенем дії на організм людини поділяють на такі класи безпеки: \(I\) — надзвичайно небезпечні (ртуть, нікель), \(II\) — високонебезпечні (гідроген сульфід, нітроген(\(IV\)) оксид), \(III\) — помірно небезпечні (сажа, цемент), \(IV\) — малонебезпечні (бензин, фенол).
Екологічне прогнозування — це діяльність із застосуванням специфічних методів для передбачення можливих змін довкілля.
Результатом прогнозування є екологічний прогноз, прогнозні карти; наприклад, прогноз кліматичних змін, карта родючості ґрунту тощо. Існує три основні групи методів прогнозування: методи експертного оцінювання (способи отримання інформації за участі спеціалістів-експертів), методи екстраполювання (перенесення даних, отриманих у певній галузі діяльності, на аналогічні галузі), методи моделювання процесів (створення спрощеної версії екологічного процесу).
Однією з обов'язкових умов організації охорони довкілля є створення системи критеріїв визначення якості довкілля.
Джерела:
Біологія і екологія (рівень стандарту): підруч. для 11 кл. закл. заг. серед. освіти / В.І. Соболь. — Кам'янець-Подільський: Абетка, 2019. с.183.