Теорія:

Розглянемо будову ока у взаємозв’язку з функціями:
 
Будова_ока.png
  • білкова оболонка (склера) — зовнішня оболонка з колагеновими волокнами, що захищає око та зберігає його форму;
  • рогівка — прозора частина білкової оболонки, що пропускає і заломлює світло;
  • райдужна оболонка — передня частина судинної оболонки з пігментом, що визначає колір очей;
  • зіниця — отвір у райдужці, що може змінювати діаметр за допомогою гладких м’язів, тому регулює надходження світла всередину ока;
  • війкове тіло — утвір судинної оболонки, що має війковий м’яз і зв’язки, тому може змінювати форму кришталика;
  • власне судинна оболонка — оболонка з густою сіткою кровоносних судин, що забезпечує живлення ока;
  • сітківка — внутрішня світлосприймальна оболонка очного яблука, яка містить фоторецептори та перетворює світлові подразнення на нервові імпульси; волога камер — прозора рідина, яка заповнює передню й задню камери ока та забезпечує живлення кришталика;
  • кришталик — прозорий еластичний двоопуклий утвір, який може змінювати свою форму, завдяки чому забезпечується фокусування променів світла на сітківці;
  • склисте тіло — прозора драглиста маса, що заповнює очне яблуко й підтримує його форму та внутрішньоочний тиск;
  • жовта пляма — ділянка в центрі сітківки, де містяться переважно колбочки, яка вважається місцем найкращого бачення;
  • сліпа пляма — місце, де зоровий нерв виходить із сітківки, позбавлене фоторецепторів і не сприймає світла; зображення предметів, які потрапляють на цю ділянку не є видимими для ока.
Джерела:
Біологія : підруч. для 8 кл. загальноосвіт. навч. закл./ Валерій Соболь. – Кам’янець-Подільський : Абетка, 2016. – с. 187.