3. Пристосування для дослідження морських глибин

Особливо великих значень тиск досягає на дні морів і океанів. На глибині \(10\) км тиск води становить близько \(100\) мільйонів паскалів!
Незважаючи на величезний тиск і на глибині живуть тварини: різні голкошкірі, ракоподібні, молюски, черви, а також глибоководні риби.
Організм цих тварин пристосований до існування в умовах великого тиску, і такий же тиск діє у них всередині.

 

Вже на глибині \(180\) м царює морок. Мешканці глибин або сліпі, або, навпаки, мають дуже розвинені очі. Деякі з глибоководних тварин світяться власним світлом.
  

Освоювати підводний світ людина почала вже давно. Досвідчені нирці (ловці перлів, збирачі губок), затримуючи дихання, занурювалися без всяких пристосувань на глибину \(20  — 30\) метрів.
Опускатися на дуже великі глибини людина без спеціального спорядження не може. Цьому заважає як відсутність повітря, так і величезний гідростатичний тиск.

 

Для збільшення часу перебування під водою люди спочатку використовували дихальні трубки з очерету, шкіряні мішки із запасом повітря, а також «водолазний дзвін» (у верхній частині якого при зануренні у воду утворювалася «повітряна подушка», з якої людина й отримувала повітря). Однак дихати через трубку, яка виступає над поверхнею води, можна лише тоді, коли глибина занурення не перевищує \(1,5\) м.

У \(1943\) р. французами Ж. Кусто і Е. Ганьяном був винайдений акваланг — спеціальний апарат зі стисненим повітрям, призначений для дихання людини під водою. Акваланг дозволяє перебувати під водою від кількох хвилин на глибині близько \(40\) м до години і більше на невеликих глибинах.

 

Спуски з аквалангом на глибини понад \(40\) м не рекомендуються, тому що вдихання повітря, стиснутого до великого тиску, може привести до азотного наркозу. У людини порушується координація рухів, втрачається свідомість.

 

 

При підводних роботах на різних глибинах використовують спеціальні водолазні скафандри. Якщо скафандр гумовий, то глибина занурення зазвичай не перевищує кількох десятків метрів.
На великих глибинах людина може працювати тільки в жорсткому скафандрі. В останньому випадку глибина занурення може доходити до \(300\) м.

 

Для дослідження морів і океанів на великих глибинах використовують батисфери і батискафи. Батисфери опускають з надводного судна за допомогою троса. Вперше батисфера була використана італійцем Бальзамелло у \(1892\) р. Глибина занурення тоді становила \(165\) м, а згодом перевищила \(1\) км.

 

Батискаф не пов'язаний тросом із кораблем і являє собою самохідний апарат. Перший батискаф був побудований і випробуваний швейцарським ученим О. Піккаром у \(1948\ \)р. У \(1960\) році син вченого Ж. Піккара разом із Д. Уолшем досягли на батискафі дна Маріанського жолоба в Тихому океані, глибина якого складає \(11\ 022\) м.