Ще у давнину люди помітили, що деякі об'єкти на небі змінюють своє розташування відносно інших небесних зір. Саме завдяки цьому, планети й отримали свою назву (гркц. планета — "той, що блукає").
Земля та інші планети обертаються навколо Сонця майже в одній площині, яку називають площиною екліптики, й обертаються в один й той самий бік. Сонце обертається навколо власної осі в тому напрямку, що й планети. Планети теж обертаються навколо власних осей, які напрямлені під різними кутами до площини екліптики.
У \(1600\)-х роках німецький астроном і математик Йоганн Кеплер на підставі досліджень точних даних рухів планет, які зібрав датський астроном Тихо Браге, встановив три закони, які описують рух планет:
Перший закон Кеплера стверджує, що кожна планета Сонячної системи рухається по еліптичній орбіті, й в одному з фокусів цього еліпса розташоване Сонце (а).
Другий закон стверджує, що хоч рух планет нерівномірний (що далі поанета від Сонця на своїй орбіті, то меншою є її лінійна швидкість), проте: за однакові проміжки часу відрізок, що сполучає планету і Сонце, описує рівні площі (б).
У третьому законі йдеться, що співвідношення між періодами обертання планет навколо Сонця й великими півосями їх орбіт в).
Закони Кеплера застосовують і для інших тіл Сонячної системи (супутників планет, астероїдів) та штучних супутників Землі.
Зверни увагу!
Центром тяжіння для штучних супутників Землі є Земля, що міститься у фокусі їх еліптичних орбіт.
Оскільки планети обертаються навколо Сонця на різних відстаннях із різною швидкістю, то може статись такий випадок, що всі вони опиняться по один бік Сонця, вишуковуючись в один ряд. Такий випадок образно називають парадом планет.
Востаннє така подія космічного масштабу відбулася у далекому 1982 році.
Людина, перебуваючи на Землі, спостерігатиме видимий рух інакше. Він відрізняється для внутрішніх планет, які розташовані між Сонцем і Землею (Меркурій, Венера) та зовнішніх, що розташовані від Сонця за Землею (Марс, Юпітер, Сатурн, Уран, Нептун). Проте із Землі можна побачити, як вишуковуються поряд небесні тіла.
Спостереження астрономів за рухами небесних тіл взято за основу вимірювання часу.
Серед періодичних процесів можна виділити такі, що мають повну послідовність повторювальних подій (цикли) та такі, що мають власну частоту зміни — ритм.
До періодичних процесів на Землі відносяться й ті, що зумовлені взаємним притяганням Місяцем та Сонцем водної поверхні — припливи та відпливи.
Джерела:
Фізика 7 клас Засєкіна 2024 рік НУШ - Нова Українська Школа. Автори: Засєкіна Т. М., Гвоздецький М. С.