Згодом людей перестали задовольняти тільки описи об'єктів і явищ. Географія стає наукою, яка пояснює причини і взаємозв'язки між природними явищами, їх вплив на життя і господарство людей.
У \(XIX\) ст. зароджується і починає швидко розвиватися фізична географія.
Фізична географія — наука про природні географічні об'єкти, явища і процеси.
Одним із засновників нової науки вважають Олександра Гумбольдта. Він вперше висловив припущення про зв'язок між кліматом і характером рослинності.
В. В. Докучаєв створив вчення про ґрунт як особливе природне тіло, виявив правило зональності — зміни ґрунтів і рослинності з півночі на південь під впливом клімату.
Л. С. Берг розвинув ідею про природні зони і розробив вчення про природні комплекси.
О. І. Воєйков досліджував клімат Землі. Він не тільки дав опис кліматів, але вперше поставив завдання з'ясування суті погодних явищ, причин формування різних кліматів і їх зміни в часі.
В. Вернадський є засновником вчення про біосферу, ноосферу.
Біосфера — це оболонка Землі, яку заселяють живі організми.
Ноосфера — сфера взаємодії суспільства та природи.
Василь Васильович Докучаєв (\(1846\) – \(1903\)) — геолог і ґрунтознавець, засновник школи ґрунтознавства і географії ґрунтів.
Лев Семенович Берг (\(1876\) – \(1950\)) — зоолог і географ.
Олександр Іванович Воєйков (\(1842\) – \(1916\)) — метеоролог, кліматолог і географ, творець сільськогосподарської метеорології.
Володимир Іванович Вернадський - природознавець, засновник вчення про біосферу, ноосферу, космізм. Один із засновників Української академії наук.