Теорія:

Давні індійці.

Давні індійські міфи розповідають, що індійці уявляли Землю у вигляді великої напівсфери, яку тримають на спинах чотири слони.
Вони стоять на панцирі велетенської черепахи, яка стоїть на змії, що звернулася кільцем і з’єднує навколоземний простір.

Давні вавилоняни.

Жителі Вавилону уявляли Землю у вигляді гори, на західному схилі якої між високими горами та глибоким морем перебуває Вавилонія. Ця гора оточена морем, на якій у вигляді перегорнутої чаші спирається тверде небо із дванадцятьма сузір’ями.
 
Давні греки.

Найвищі наукові досягнення у Стародавньому світі досягли давні греки. Але й там не одразу дійшли правильних висновків щодо форми нашої планети. Наприклад, давньогрецький поет Гомер (VІІІ ст. до н. е.) у своїх творах писав про Землю як про диск, який нагадує щит воїна. Суходіл з усіх боків омиває річка Океан. Над Землею розкинувся мідний небосхил.
На думку філософа Анаксимандра (VІІ—VІ ст. до н. е.), Земля являє собою циліндр, який вільно висить у повітрі. Середину Землі займає суходіл у вигляді великого круглого острова, оточеного Океаном. Усередині суходолу розміщений морський басейн, який поділяє його на дві приблизно рівні частини: Європу та Азію.