Роль медіа у провокуванні конфліктів — одна з найважливіших тем нашого курсу. Ключове питання цієї теми — «мова ворожнечі» — невід’ємний елемент згаданої проблеми та роль пропаганди у створенні образу «чужого».
Пригадай уже вивчені терміни:
| Дискримінація | виключення або обмеження можливостей для членів певної групи відносно можливостей інших груп за ознаками національності, статі, релігії, раси, професії і т.д. |
| Конфлікт | явище, що виникає в результаті зіткнення протилежних дій, поглядів, інтересів, планів різних людей або мотивів і потреб однієї людини. |
| Ксенофобія | поняття, що позначає нетерпимість, ворожість, ненависть, презирство до когось або чогось чужого, незнайомого, незвичного, а також нав’язливий страх/ненависть стосовно незнайомих осіб. |
Сексизм | упередження чи дискримінація людей через їхню стать. |
Стереотип | стійкий і спрощений образ чи уявлення про явище, особу або групу людей. |
| Інформаційна війна | сукупність інформаційних дій, застосовуваних сторонами, що протистоять одна одній, для досягнення певних цілей. |
| «Мова ворожнечі» | — це систематичне вживання слів і висловів, що виявляють агресію проти людини або групи осіб за ознакою раси, релігії, статі. — всі види висловлювань, котрі поширюють, розпалюють, підтримують чи виправдовують расову ненависть, ксенофобію, антисемітизм та інші форми ненависті, викликані нетерпимістю. — висловлювання, спрямовані або ж проти якоїсь однієї особи, або певної групи осіб, або й навіть цілого народу. Іншими словами, мова ворожнечі ― це вияв дискримінації. |
«Мова ворожнечі» (синонім — «мова ненависті») виступає однією з ознак пропаганди, яка ігнорує будь-які етичні принципи і норми. Її часто-густо використовують з основною метою — провокування, роздмухування конфліктів. 
Шкідливість «мови ворожнечі» в мас-медіа полягає в тому, що вона може призвести до реального насильства, учинення злочинів. «Мова ворожнечі» суперечить базовим демократичним принципам рівності всіх людей у правах.
Зверни увагу!
У світі немає єдиного визначення мови ворожнечі.
Утім, міжнародні акти дають широке визначення цього терміну, каже член Незалежної медійної ради Олександр Бурмагін.
Юрист Інституту масової інформації Алі Сафаров зауважує, що законодавство України не містить прямого визначення терміна «мова ворожнечі».
Проте з огляду на положення статті \(28\) Закону України «Про інформацію», інформація не може бути використана для:
Проте з огляду на положення статті \(28\) Закону України «Про інформацію», інформація не може бути використана для:
- закликів до повалення конституційного ладу;
- порушення територіальної цілісності України;
- пропаганди війни, насильства, жорстокості;
- розпалювання міжетнічної, расової, релігійної ворожнечі;
- вчинення терористичних актів;
- зазіхання на права і свободи людини.
Саме такі види інформаційної діяльності можна назвати «мовою ворожнечі».
Варто звернути увагу на інколи крихку межу між мовою ненависті і свободою вираження поглядів.
Приклад:
Приміром, коли ми критикуємо чиюсь аморальну поведінку — це свобода вираження поглядів, а коли об’єктом нашої критики стають уроджені особливості (стать, расова, національна приналежність, колір шкіри людини), маємо підстави оцінити таку критику як мову ворожнечі. При цьому значення має не тільки форма висловлювання (як ми подаємо інформацію), а й зміст (що ми вкладаємо в повідомлення). Він може бути прихованим (замаскованим) у вербальних і невербальних медіатекстах.
Популярний британський письменник Марк Томсон, коментуючи проблему розпалювання конфліктів, заявив: «Словесне насильство призводить до фізичного насильства».
Більш розлого, — ба, навіть різко! — висловився з цього приводу його український колега Сергій Жадан:
Мова ненависті — це мова слабаків. Це мова слабкого. Це мова людини, яка істерить, яка не впевнена в собі, яка не може говорити з позиції сили. Людини, яка не може говорити з позиції впевненості. Коли немає впевненості у своїх діях, тоді в тебе виявляється захисна реакція, агресія, й ти намагаєшся переплюнути свого опонента, свого ворога — його ж методами, ти намагаєшся ненавидіти його ще більше, ніж він ненавидить тебе.
Основними ознаками «мови ненависті» є:
- емоційність
- дегуманізація/демонізація (людина зображується як тварина, неприємна істота)
- поширення негативних стереотипів, які сформувались раніше. Формування на їх основі нових стереотипів.
За даними соціологів, найчастіше об’єктами цькування медіа стають:
- представники ромської національної меншини;
- люди африканського походження;
- представники єврейської національності;
- представники мусульманського/християнського віросповідання;
- жінки;
- соціальні групи;
- професійні групи.
Зверни увагу!
Терміни «хохол», «лях», «жид», «кацап», «негр» НЕ є «мовою ворожнечі», коли використовуються в історичному контексті для позначення народів/рас у відповідну історичну епоху.
«Мови ворожнечі» вони набувають, коли використовуються в сучасній лексиці для підкреслення негативних рис представників вказаних народів, для образи, зневажливого ставлення.
Маніпуляції, пропаганда у своїй діяльності широко використовують стереотипи. Вони не лише їх поширюють; вони ще й формують їх. Творці маніпуляцій і пропаганди в мас-медіа розуміють, що через стереотипи інформація фільтрується, спрощується, а те, що не відповідає стереотипам, відкидається.
Чому аудиторією, яка мислить стереотипами, легко маніпулювати, управляти? Тому що в основі стереотипного мислення лежать спрощені уявлення, схеми, образи, які не випливають з власного досвіду людини. Натомість вони нав’язуються їй, закріплюються в її свідомості засобами масової інформації.
Сексистські стереотипи відбивають зневажливе ставлення до жінки і, як зазначено в одній з резолюцій Парламентської асамлеї Ради Європи, «установлюють спрощену та карикатурну модель відносин між чоловіком і жінкою, «узаконюють» повсякденний сексизм, дискримінацію та засноване на статі насильство».
Приклад.
Жінка за кермом (стереотипи):
- ставить себе вище інших учасників дорожнього руху протилежної статі.
- красивим жінкам прощається все — навіть порушення правил дорожнього руху.
- жіноче взуття на підборах або шпильці — причина численних ДТП.
- Жінки потрапляють в аварії рідше, ніж чоловіки.
Багато міфів про автолюбительниць не виправдовують себе в житті, їх основою є як окремі випадки, так і підсвідома орієнтованість жінок на заняття своєю зовнішністю. В той же час жінки часто більш обережні в керуванні авто, особливо, коли поруч дитина.
Більш детально тут.
Джерела:
Бакка Т.В., Марголіна Л.В., Мелещенко Т.В. «Громадянська освіта» 10 клас.
Васильків І.Д., Кравчук В.М., Сливка О.А., Танчин І.З., Тимошенко Ю.В., Хлипавка Л.М. «Громадянська освіта» 10 клас.
Вербицька П.В., Волошенюк О.В., Горленко Г.О., Кендзьор П.І., Козорог О.Г., Маркусь Н.І., Махун Л.П.,Педан-Слєпухіна О.Л., Ратушняк С.П., Ситник Е.В. «Громадянська освіта» 10 клас.