Як пропаганда створює образ «чужого»/«іншого» в історії та сучасності.
Дослідники давно дійшли висновку, що для авторитарних, а тим паче — тоталітарних, режимів характерним є використання образу «чужого» або «іншого» у пропагандистській роботі. Образи «ворога» або «маленької переможної війни» у всі часи використовувалися для маніпуляцій суспільною думкою та збереження влади. Часто до цього інструментарію додається ілюзія вибору, коли об’єкт такої трансляції повинен визначитись: він або вона підтримує «сили добра», котрі обов’язково асоціюються з авторами звернення, а чи «ворожу сторону».
Для цього використовують національні (етичні) та релігійні стереотипи в формах, які несуть у собі конфліктне начало. Під їх впливом люди починають вірити в те, що до цього не вірили.
Приклад.
Під час Революції Гідності російська пропаганда почала називати українську 
владу «фашистська хунта», а українців — «бандерівцями», «фашистами».
«Образ «бандєровца» в російській свідомості, — пише Ігор Лосєв, — майже повністю збігається з образом галичанина, який сприймається як західний, католицький, чужий решті України тип...»
Також в негативному контексті використовується слово «єврей».
«В усіх джерелах інформації, які ми досліджували, була маніпуляція історичною пам’яттю. Вони говорять, що під час Другої світової війни всі українці були нацистами, злочинцями. І зараз вони теж фашисти.» — каже співавторка доповіді «Мова ворожнечі в інформаційному просторі Криму» Ірина Сєдова, \(2018\) р.
Ось чому стереотипи так активно і безкінечно транслюють медіа, щоб досягти своїх маніпулятивних і пропагандистських цілей.
Часто пропаганда використовує плакати, інші види візуалізації.
Зверни увагу!
Найкраща протидія стереотипам — власний досвід людини і критичне мислення.
Про те, наскільки моторошною зброєю в руках вмілих маніпуляторів з доступом до медіа здатне стати слово, свідчить трагедія, що розгорілася в Руанді у квітні-липні \(1994\) р. Фінансоване урядом цієї країни «Вільне радіо і телебачення тисячі пагорбів» (саме так поетично іменують Руанду) всіляко налаштовувало народність хуту (яка складала більшість населення країни) проти колись привілейованої етнічної меншини тутсі, демонізуючи останніх. У результаті кількамісячного геноциду, який прокотився країною в цей період, було вбито від \(800\) тис. до \(1\) млн. тутсі та хуту, котрі їм симпатизували. Ще декілька мільйонів мешканців Руанди стали біженцями. Показово, що у місцевостях, де покриття радіостанції було гіршим, рівень міжетнічного насильства також був значно нижчим. Більш детально про цей конфлікт можна дізнатись з відео.
Ознайомтесь детальніше, чим пропаганда відрізняється від інформації:
Підіб’ємо підсумки. Отже, «мова ворожнечі» спрямована на дискримінацію певної особи чи групи осіб за їхніми фізичними рисами, національністю, віросповіданням чи соціальною приналежністю, іншими ознаками. При цьому, емоційне забарвлення висловів зумовлює агресію і розпалює ворожнечу у соціумі, часто призводячи до відкритих протистоянь. З огляду на це, «мова ненависті» часто використовується у пропаганді з метою маніпуляції суспільною думкою, створення образу «чужого». Тож вміння розпізнавати її та нейтралізовувати ймовірний негативний ефект — життєво необхідна навичка відповідальних громадян.
Зверни увагу!
Не варто поширювати індивідуальні ознаки одного представника спільноти (релігійної, етнічної, расової, професійної, соціальної і т.д.) на всю спільноту.
Джерела:
Бакка Т.В., Марголіна Л.В., Мелещенко Т.В. «Громадянська освіта» 10 клас.
Васильків І.Д., Кравчук В.М., Сливка О.А., Танчин І.З., Тимошенко Ю.В., Хлипавка Л.М. «Громадянська освіта» 10 клас.
Вербицька П.В., Волошенюк О.В., Горленко Г.О., Кендзьор П.І., Козорог О.Г., Маркусь Н.І., Махун Л.П.,Педан-Слєпухіна О.Л., Ратушняк С.П., Ситник Е.В. «Громадянська освіта» 10 клас.