Теорія:

Якісними називають реакції, за допомогою яких можна визначити, які йони входять до складу речовини.
Якісні реакцій на солі Феруму(\(II\)) і Феруму(\(III\))
Розчини солей Феруму(\(II\)) зазвичай мають слабке блідо-зелене забарвлення. Під час додавання до такого розчину лугу утворюється нерозчинний гідроксид такого самого кольору, який із часом стає рудим унаслідок окиснення киснем повітря:
 
Fe2++2OH=Fe(OH)2драглистий, блідо зелений;
 
4Fe(OH)2+O2+2H2O=4Fe(OH)3бурий.
 
Розчини солей Феруму(\(III\)) зазвичай мають інтенсивне жовте або навіть коричневе забарвлення. Під час додавання до такого розчину лугу утворюється нерозчинний гідроксид жовтого (або рудого, іржавого чи бурого) кольору:
 
Fe3++3OH=Fe(OH)3бурий.
 
Чутливішою реакцією на йони Fe2+ є реакція з червоною кров'яною сіллю, а на йони Fe3+ — з жовтою кров'яною сіллю.
 
Якщо до розчину, який містить йони Fe2+ додати розчин червоної кров'яної солі (калій гексаціаноферату(\(III\)) K3Fe(CN)6) у пробірці утворюється темно-синій осад турнбулевої сині, що свідчить про наявність йонів Феруму(\(II\)) у розчині.
 
При додаванні до розчину, який містить йони Fe3+ додати декілька крапель розчину жовтої кров'яної солі (калій гексаціаноферату(\(II\)) K4Fe(CN)6, випадає синій осад берлінської лазурі, що свідчить про наявність йонів Феруму (\(III\)) у розчині.
Якісні реакції на йони Барію
Барій утворює нерозчинний сульфат, на цьому ґрунтується спосіб виявлення його в розчинах. Якщо до розчину, який містить йони Ba2+ додати розчин будь-якого розчинного сульфату, або розбавлену сульфатну кислоту, утворюється білий кристалічний осад барій сульфату:
 
Ba2++SO42=BaSO4білий, кристалічний.
 
Виявлення катіонів амонію NH4+
Виявлення катіонів амонію ґрунтується на леткості амоніаку. Хоча амоніак дуже добре розчиняється у воді, він завжди виділяється з розчину в повітря без утворення бульбашок газу. Для проведення якісної реакції до розчину солі амонію додають луг:
 
NH4Cl+KOH=NH3+KCl+H2O.
 
Амоніак — безбарвний газ зі специфічним запахом. Якщо концентрація йонів амонію у розчині невелика, то запаху амоніаку можна не відчути. Тому для доведення його наявності використовують властивість розчину амоніаку змінювати забарвлення індикаторів. Після додавання лугу в пробірку обережно (не торкаючись стінок пробірки та розчину на дні) поміщають зволожений індикаторний папір. Зміна кольору індикатора на такий, що відповідає лужному середовищу свідчить про наявність амоніаку в повітрі всередині пробірки.
Джерела:
Хімія (рівень стандарту): підруч. для 11 кл. закл. загал. серед. освіти / Олексій Григорович. — Харків: Вид-во «Ранок», 2019. — с. 191 - 194.