1. Якісні реакції на деякі катіони

Розчини солей Феруму(\(II\)) зазвичай мають слабке блідо-зелене забарвлення. Під час додавання до такого розчину лугу утворюється нерозчинний гідроксид такого самого кольору, який із часом стає рудим унаслідок окиснення киснем повітря:

 

${\mathit{Fe}}^{2+}+2{\mathit{OH}}^{-}=\underset{\mathit{драглистий},\text{ блідо зелений}}{\mathit{Fe}{(\mathit{OH})}_2}\downarrow$;

 

$4\mathit{Fe}{(\mathit{OH})}_2+O_2+2H_{2}O=4\underset{\mathit{бурий}}{\mathit{Fe}{(\mathit{OH})}_3\downarrow }$.

 

Розчини солей Феруму(\(III\)) зазвичай мають інтенсивне жовте або навіть коричневе забарвлення. Під час додавання до такого розчину лугу утворюється нерозчинний гідроксид жовтого (або рудого, іржавого чи бурого) кольору:

 

${\mathit{Fe}}^{3+}+3{\mathit{OH}}^{-}=\underset{\mathit{бурий}}{\mathit{Fe}{(\mathit{OH})}_3}\downarrow$.

 

Чутливішою реакцією на йони ${\mathit{Fe}}^{2+}$ є реакція з червоною кров'яною сіллю, а на йони ${\mathit{Fe}}^{3+}$ — з жовтою кров'яною сіллю.

 

Якщо до розчину, який містить йони ${\mathit{Fe}}^{2+}$ додати розчин червоної кров'яної солі (калій гексаціаноферату(\(III\)) $K_3\mathit{Fe}{(\mathit{CN})}_6$) у пробірці утворюється темно-синій осад турнбулевої сині, що свідчить про наявність йонів Феруму(\(II\)) у розчині.

 

При додаванні до розчину, який містить йони ${\mathit{Fe}}^{3+}$ додати декілька крапель розчину жовтої кров'яної солі (калій гексаціаноферату(\(II\)) $K_4\mathit{Fe}{(\mathit{CN})}_6$, випадає синій осад берлінської лазурі, що свідчить про наявність йонів Феруму (\(III\)) у розчині.

Барій утворює нерозчинний сульфат, на цьому ґрунтується спосіб виявлення його в розчинах. Якщо до розчину, який містить йони ${\mathit{Ba}}^{2+}$ додати розчин будь-якого розчинного сульфату, або розбавлену сульфатну кислоту, утворюється білий кристалічний осад барій сульфату:

 

${\mathit{Ba}}^{2+}+{S{O}_4}^{2-}=\underset{\mathit{білий},\text{ кристалічний}}{\mathit{BaS}{O}_4}\downarrow$.

 

Виявлення катіонів амонію ґрунтується на леткості амоніаку. Хоча амоніак дуже добре розчиняється у воді, він завжди виділяється з розчину в повітря без утворення бульбашок газу. Для проведення якісної реакції до розчину солі амонію додають луг:

 

$N{H}_4\mathit{Cl}+\mathit{KOH}=N{H}_3\uparrow +\mathit{KCl}+H_{2}O$.

 

Амоніак — безбарвний газ зі специфічним запахом. Якщо концентрація йонів амонію у розчині невелика, то запаху амоніаку можна не відчути. Тому для доведення його наявності використовують властивість розчину амоніаку змінювати забарвлення індикаторів. Після додавання лугу в пробірку обережно (не торкаючись стінок пробірки та розчину на дні) поміщають зволожений індикаторний папір. Зміна кольору індикатора на такий, що відповідає лужному середовищу свідчить про наявність амоніаку в повітрі всередині пробірки.