1. Збуджений стан атома

Стан атома, коли його електронні конфігурації мають мінімальну енергію, називають основним.

 

При отриманні атомом енергії ззовні (нагрівання, опромінення, тощо) електрони можуть переходити на вищі, вільні енергетичні орбіталі. Атом переходить у збуджений стан. Якщо відбувається перехід одного електрона — це перший збуджений стан. Двох — другий збуджений стан і т.д.

 $\stackrel{\mathit{енергія}}{\to }$ 

 

Збуджений стан атома позначають зірочкою вгорі після символу хімічного елемента — $C^{\ast }$.

Атоми металічних елементів мають на зовнішньому енергетичному рівні невелику кількість електронів (зазвичай — \(1\) - \(3\).) Тому вони здатні віддавати їх, переходячи у збуджений стан і перетворюючись на позитивно заряджені йони — катіони:

 

${\mathit{Na}}^0-1\stackrel{\_}{e}\to {\mathit{Na}}^{+1}$.

 

Атоми неметалічних елементів на зовнішньому енергетичному рівні, як правило, мають від \(4\) до \(7\) електронів. Для завершення зовнішнього енергетичного рівня (що є енергетично вигідним для атома), йому не вистачає невеликої кількості електронів, які він і приєднує, перетворюючись на негативно заряджені йони — аніони:

 

$O^0+2\stackrel{\_}{e}\to O^{-2}$.

 

Валентні стани елементів зумовлені особливостями будови зовнішнього енергетичного рівня атома хімічного елемента.

 

Валентність елементів можна передбачити за кількістю неспарених електронів у основному або збудженому стані.